"Місія" ООН, або квартира за прибавку до пенсії

Розміщено: 28.12.2018
"Місія" ООН, або квартира за прибавку до пенсії Пенсіонери в Україні. Фото: Dengi.ua

"Радар" провів соціальні експерименти, як вижити пенсіонерам на жебрацьке утримання держави

Ринок став останнім шансом для пенсіонерів, хоч якось заробити на життя. Торгують незаконно, розкладають товари буквально на трамвайній зупинці. Небезпека підстерігає щосекунди, адже така стихійна торгівля заборонена і всі уже добре відомо, як з нею боряться правоохоронці

Радар провів своєрідний соціальний експеримент. Перевтілюємося у представників ООН, які начебто збирають дані про рівень життя українських пенсіонерів.

Журналісти під виглядом інспекторів цікавляться безпосередньо у пенсіонерів, що дав їм рік реформи. Адже, згідно з даними ООН, межа бідності – це доларів в день. Чи дотягують пенсії в Україні не навіть до цієї планки?

"Звичайно, ні, ви що! — відповідає "інспекторові" ООН пенсіонерка, яка торгує м’ясом на стихійному ринку київської Борщагівки. — Кажіть їм там, що ми бідні, нещасні і хай пенсію дають нам. Ми будемо дома сидіть. Якби хороша пенсія, то який хрен тут стояв би".

Пенсій не вистачає, тож доводиться порушувати закон і хоч якось заробляти на життя. Проте тут не все так просто. Бабусі розповідають, що "трясуть" їх частенько.

"Ганяють, забирають, штрафують, — продовжує літня жінка, — Мене на суди возили та вилучали товар. Тому, як десь побачимо, то відразу тікаємо, накриваємо і тікаємо. Не дають спокійно стояти, не дають".

Для того, щоб хоч якось захистити себе від постійних нальотів, літні торговці змушені платити своєрідну дань. Кому і скільки, не розкривають.

"А яка різниця кому платимо?" — закривається 77-річна Валентина Миколаївна, що продає власну консервацію.

Страх втратити свій підробіток бере верх. Через декілька хвилин виявляється, що уже ніхто нікому не платить. Проте інша бабуся запевняє, що перевірку очікують навіть сьогодні, коли всі вже готуються до свят.

"Кажуть, що сьогодні буде перевірка, те, се. Та й ухожу", — додає Валентина Миколаївна.

Перед Представником ООН українські пенсіонери не соромляться і заплакати. Кажуть, що якби за свою пенсію могли б нормально жити, то нізащо на ринок не вийшли і закон не порушували, але поки що виходу немає.

"Так що хай дають пенсії нам хоча б по тисяч 8-9, і ви нас тут не побачите", — каже вищеназвана пенсіонерка. На запитання "інспектора", яка в неї пенсія, відповідає: "1700".

"Я вже не хочу в 62 роки сюди ходити, - спересердя каже жінка, - не хочу! Я встаю і плачу кожен день, що мушу йти!"

Альтернативи у них немає, або ринок, або пляшки збирати. На нормальну роботу брати ніхто не хоче. "Ніхто нас не бере", - жаліється вона.

Але тих, хто замість торгівлі обирає копатися в смітниках, також вистачає. Виживати ж якось потрібно.

Згодом до "моніторингу" "Радара" підключаються і звичайні покупці-пенсіонери і навперебій викрикують свої прибавки до державних виплат: "Пенсія 1600 грн, добавили 40 грн". "Додали 7 гривень" "2 гривні".

Поки посадовці, не кваплячись, планують реформування пенсійної сфери, підприємливі громадяни використовують зубожіння українських пенсіонерів у своїх цілях. обіцяють довічну фінансову допомогу в обмін на квартиру.

"Для пенсіонера взагалі-то квартира в майбутньому буде вже не потрібна, - вважає Михайло Вулах, директор одного з центрів допомоги та соціального захисту пенсіонерів. - Внаслідок цього він отримує додатковий дохід щомісяця і може жити краще".

Укладання таких угод абсолютно законне і передбачено цивільним кодексом України, розповідає Вулах. Це допомога пенсіонерам за право успадкувати їх майно в майбутньому.

Будь яка людина, що володіє певним нерухомим майном має декілька варіантів, як ним розпорядитися. Продати, подарувати, заповісти або ж укласти договір довічного утримання.

Саме довічне утримання стає все популярнішим серед українських пенсіонерів. Коли прожити на пенсію неможливо, люди в надії на гідну старість віддають свої помешкання.

Євдокії Іванівні – 76. Вона розповідає, що на мінімальну пенсію прожити було неможливо. "У мене 1700 пенсії, - каже жінка. - Я збирала пляшки та макулатуру. Це хоча б було мені на хліб. Добавили 17 грн – це в насмішку. Перед тим, як ціни підвищились на продукти. Що я на 17 грн можу купити? Хліб. А мні ж окрім хліба потрібні й овочі, й молочное хоч якесь".

Киянці ні на кого було розраховувати, й вона вирішила підписати договір про довічне утримання – тобто передала свою однокімнатну квартиру на Оболоні вищеназваному центру. А той взяв на себе зобов’язання довічно піклуватися про пенсіонерку.

Приватна компанія забезпечує їй щомісячні виплати у розмірі 1500 грн, сплачує комунальні послуги та у разі необхідності доглядає за нею.

Ніні Миколаївні майже 95, і хоч чує вона вже поганенько, але в іншому ще досить жвава бабуся. І міркує, на її погляд, розсудливо. Свої майже 44 квадрати в Києві також погодилась передати центру, хоча родину має.

"У мене є онука, вона живе в селі, у них великий будинок дуже, - розповідає бабуся. - Я на неї спочатку відписувала, як тільки чоловік помер, а потім я у них була трохи, ну там відносини не такі добрі. Коли я у них була, вони зі мною майже не розмовляли".

На квартиру в Києві розраховувала велика сім’я, але родинні стосунки не склалися. "Я її [онуку] не звинувачую. Вона думала мені багато років, та я і помру, а ж не вмираю", - посміхається 95-річна жінка і з легкістю передає фамільну нерухомість в обмін на 1000 грн щомісячно.

Але давайте розберімося, що за переваги надають такі договори і для кого. Згідно з останніми моніторингами ринку нерухомості у Києві, така квартира, як у Ніні Миколаївни, коштує приблизно 1 млн грн.

При цьому центр виплачує по 1000 грн щомісячно плюс комунальні, грубо кажучи 2000 грн. Щоб отримати від фонду вартість своєї квартири, бабусі потрібно прожити як мінімум ще 42 роки. Але літні люди в Україні стільки не живуть.

Тож в гаманцях бізнесменів осідає доволі кругленька маржа. Але пенсіонери про це думають, їм би протягнути ще кілька років у гідних умовах.

Після підписання договору, нерухомість хоча й переходить у власність того, хто буде утримувати пенсіонера, але він не має права розпоряджатися квартирою до смерті свого підопічного. Але ризик завжди існує.

Самотні літні люди з власним житлом завжди були ласим шматком для різних аферистів.

Сьогодні в інтернеті можна знайти не тільки організації, які займаються такою допомогою, але й приватні оголошення. Проте не завжди навіть підписання договору про довічне утримання гарантує вам безхмарну старість.

Обираючи, кому віддати житло, потрібно бути вкрай обережними. Окремі організації, які пропонують свої послуги, бувають навіть не зареєстрованими, що вже говорити про приватні оголошення.

Заради експерименту журналіст "Радара" вигадав історію, ніби знає самотню пенсіонерку 90 років, і вона не проти такий договор заключити. Дзвонимо по першій об’яві. Виявилось, що ті, хто пропонує допомогу в оформленні подібних договорів, не проти й самі заволодіти бабусиною квартирою. А за злиття контактів пенсіонера готові заплатити "відкат".

"Поясніть, ваш інтерес в цьому є?" – питають на тому кінці проводу. "Мій інтерес є, так, - відповідає "Радар" від особи "посередника". - Готовий обговорювати, можливо, комісійні якісь передбачені за це".

"Мисливець" на пенсіонерів пропонує два варіанти: або просто віддати йому контакти бабусі за "комісію" або просто допомогти оформити договір довічного утримання, якщо "замовник" захоче сам доглядати за жінкою.

"Сам – це навряд чи, - відповідає "Радар". - За клієнта, грубо кажучи". "Все, я вас зрозумів, ви просто її віддаєте", - відповідає співрозмовник, ніби обговорює не людину, а якусь річ.

Щоб дізнатися на який відкат можна розраховувати, треба назвати вік бабусі і адресу її проживання. Представник фірми обіцяє з'ясувати суму з директором.

По іншому дзвінку "Радару" відразу називають конкретну цифру "комісійних": "Ну, дві-три тисячі доларів. Все буде залежати від того, яка квартира, в якому стані, і скільки вона [пенсіонерка] сама собі захоче ще [отримувати додатково до пенсії]"

Тобто, якщо б наша історія була реальною, просто за контакти пенсіонерки можна виручити кругленьку суму.

Такий бізнес став можливий в умовах тотального зубожіння пенсіонерів. Індексації уряду не встигають за підвищенням цін, а через 20-30 років, враховуючи демографічну кризу кількість пенсіонерів значно перевищить число працюючих людей.

Тому багато хто сприймає підвищення пенсій на 7, 40 та й 200 грн не як привід пишатись, а скоріше як тему для жартів та насмішок.


Підписуйтесь на NEWSONE в Telegram. Дізнавайтесь першими найважливіші новини.