"Украинский формат". Часть 2 (30.01)

Размещено: 01.02.2019
"Украинский формат". Часть 2 (30.01)

В программе "Украинский формат" обсудили отношения Украины с Россией.

Евгений Червоненко отметил: "Новый президент вместе с командой должны сделать Украину государством, что не выпрашивает средства в Европейского Союза. Мы должны стать субъектом международных отношений, с которым Россия будет говорить и считаться".

"Конечными бенефициарами более половины украинских предприятий в энергетическом секторе являются граждане России, против которых США ввели санкции", - сказал Дмитрий Добродомов.

Дмитрий Спивак убежден в том, что совсем скоро в Украине будет царить мир и она будет жить мирно со всеми своими соседями.

"Я бы тоже хотела прекратить отношения с Россией к восстановлению территориальной целостности Украины", - заявила Олеся Яхно.

"Почему у нашей власти есть цель отдалиться от России, а не от коррупции и олигархии?", - риторически спросил Карасев.

Кива считает: "На нашу экономику влияет не то, что мы закупаем двигатели к БТР в России, а то, что те двигатели стоят, как БТР".

"Власть тесно сплетена с олигархами, которые работают с Россией. Поэтому отношения с РФ не разрывают", - резюмировал Олег Осуховский.

По мнению Дмитрия Васильева, мы должны понимать, что на Украину напали не граждане России, а власти РФ.

В эфире NEWSONE большое политическое ток-шоу "Украинский формат" с Василием Головановым.

Гости программы: руководитель платформы "Национальная стратегия развития" Дмитрий Спивак, председатель Социалистической партии Украины Илья Кива, внефракционный народный депутат Украины Олег Осуховский, политический эксперт Вадим Карасев, экс-министр транспорта и связи Евгений Червоненко, народный депутат, председатель политической партии " народный контроль "Дмитрий Добродомов, политический эксперт Олеся Яхно, политический эксперт Дмитрий Васильев.

 

Василь Голованов

Іра, дякую. Ірина Коваленко з Вінниці. Бачте, різні думки пролунали щодо подій 5-річної давнини. Обговорювали ми це у першому блоці "Українського формату". Будемо переходити до другої частини. Але перед цим, як я і обіцяв... По-перше, нагадаю, що ви можете долучитися до клубу "Українського формату". Знайдіть нас у "Інстаграм" або у "Фейсбуці". Ви зможете стати активним учасником наших ефірів, як, наприклад, зараз до нас долучиться вже член клубу "Українського формату", наш постійний глядач Роман, який у Канаді проживає вже багато років, виїхав з України. Як бачите, Роман сьогодні не один, як ми й анонсували. Його товариш: сусід, біженець із Венесуели – розкаже нам про події там. Тож, Романе, добрий вечір. Будь ласка, вам слово. Продовжуйте.

 

Роман

Добрий вечір, Україна. Вітаю вас, студія. Вітаю, Василь. І також добрий вечір депутатам. Я хочу зараз розставити усі точки над "і". Я реальний персонаж, реальний чоловік з України, який уїхав. Це мій паспорт український. І зараз я кенедіан, кенедіан паспорт мой. Це ніякий не фейк. Це реальный человек, который сейчас сидит в Канаде, в Торонто. Это АйДи моего друга Альфредо. Он реально из Венесуэлы. Там видно. Город говермент сити... Вот йор сити?

 

Альфредо

Каракас.

 

Роман

Каракас. Я хочу сделать маленькую поправочку. На каком уровне мы сейчас находимся: Украина? На 64-м месте мы находимся по уровню жизни на планете. А Венесуэла от нас на 13 ступенек ниже по уровню жизни. То есть как бы риск очень большой. Россия так далеко от нас не оторвалась: только на две ступеньки выше. И сейчас я хочу предоставить слово моему другу. По поводу ситуации, которая происходит: реально революция, реально "майдан" – в его стране, в Венесуэле, в Каракасе.

 

Альфредо

(говорить іспанською).

 

Роман

Мой друг вас приветствует и говорит спасибо за такую возможность. Потому что все его каналы и ТиВи-каналы закрыты, Интернет контролируется. И он хотел дальше рассказать, какая ситуация сейчас в Венесуэле.

 

Альфредо

(говорить англійською).

 

Роман

Мой друг представился: что он из Венесуэлы, прожил там 50 лет, город Каракас. Он рассказал, что в его стране правительство – диктатура, коррупция. И сейчас его страна как бы коммунистического настроя.

 

Альфредо

(говорить англійською).

21:17:09

Роман

Я думаю, вы меня тоже понимаете без перевода. То есть ситуация на сегодняшний день стала в Венесуэле невозможной, что реально у людей нету еды, реально медицина отсутствует, реально нету свободы, реально происходят страшные вещи, которые вроде бы в наше время не должны происходить на планете.

 

Альфредо

(говорить англійською).

 

Роман

Ситуация, как Альфредо сказал, – люди попадают в больницы. И реально там нет... Ничего там нет. Люди просто умирают в больнице, чтобы вы понимали. И реально умирают у себя в домах, потому что еды нету – нету ничего. И просто страшная ситуация.

 

Альфредо

(говорить англійською).

 

Роман

Сейчас ситуация и надежда людей Венесуэлы – что у них появился реальный лидер. Его имя – Хуан Гуаидо. И вся надежда венесуэльского народа на этого человека. И народ Венесуэлы хочет, чтобы в данное время мистер Мадуро вместе с его бандой, вместе с его говермент ушёл как можно быстрее. И если это не произойдёт, народ Венесуэлы настроен очень жёстко. И будет реальная революция, будет реально много убитых людей.

 

Альфредо

(говорить англійською).

 

Роман

На сегодняшний день за последнее правление мистера Мадура он контролирует стопроцентно ТиВи, стопроцентно радио, он контролирует Интернет. Интернет есть, но он полностью под контролем государства. И полностью отсутствует контроль свободы.

21:20:49

Альфредо

(говорить англійською).

 

Роман

В данный момент к моему другу Альфредо обращаются его родственники, друзья для того, чтобы он из Канады смог... Здесь есть возможность заработать. Смог пересылать деньги, еду, медикаменты – всё, что нужно для чисто человеческой жизни. То есть вопрос стоит о спасении жизни в Венесуэле. И Альфредо, как и я, просит, чтобы присмотрелась вся планета. Уже нужна помощь. И я хотел от себя. Украинцы, это шанс. Нам дали шанс идти голосовать. Надо идти голосовать и выбрать самого лучшего, чтобы не получилось как в Венесуэле. Там нет такого шанса. Там будет сейчас реальная революция. Я не хочу, чтобы... Бог любит троицу. Чтобы у нас был третий "майдан". "Майдан" должен быть вот здесь: у Василия, в "Украинском формате". Спасибо большое.

 

Василь Голованов

Дякую, Романе. Роман та Альфредо з Канади прямо зараз із нами на зв’язку. А ми продовжуємо "Український формат". На годиннику 21:21. Хтось загадує бажання, а ми продовжуємо. П’ять років минуло після анексії Криму, триває збройний конфлікт на сході країни. Ми розірвали договір про дружбу з Російською Федерацією, але Росія і досі залишається нашим основним інвестором. Ми перекриваємо авіасполучення із Росією, але наші заробітчани вперто продовжують їздити туди на заробітки. Україна забороняє у себе російськомовний продукт, але наші артисти гастролюють Росією. Про певний когнітивний дисонанс в українсько-російських стосунках та про те, чому українська влада ніяк не може остаточно розірвати усі стосунки із Російською Федерацією, і чи потрібно це робити, будемо говорити прямо зараз із гостями нашої студії. Я із задоволенням вітаю. Лідер Соціалістичної партії України Ілля Ківа. Ілля, добрий вечір. Вадим Карасьов із нами сьогодні. Вадим Юрійович, добрий вечір. Євген Червоненко. Євгене Альфредовичу, вітаю вас, добрий вечір. Дмитро Співак також із нами. Радий вас бачити. Народний депутат України: всеукраїнське об’єднання "Свобода" – Олег Осуховський. Олеже, вітаю вас. "Народний контроль" представляє Дмитро Добродомов: народний депутат. Добрий вечір. Олеся Яхно, добрий вечір. Радий вас бачити. І Дмитро Васильєв сьогодні з нами. Дякую, що долучилися до нашого ефіру сьогодні. Голосування, яке ми ставимо сьогодні нашим телеглядачам, звучить так: "Чи повинна Україна сказати "остаточне прощавай" Росії?" І варіанти відповіді: "Так", "Так, лише на час військових дій на Донбасі та анексії Криму" і "Ні". Чому ми ставимо це запитання сьогодні і в принципі піднімаємо цю тему? Тому що неодноразово наші політики чи чиновники виголошують думку в різних ефірах і з високої трибуни Верховної Ради: що нам потрібно розривати економічні, дипломатичні стосунки і таке інше. Тим не менше економічні стосунки продовжуються. Ми розуміємо, що географічно ми нікуди не подінемося і будемо завжди сусідами із країною, яка з нами на півночі. Тому як будувати стосунки далі? Чи потрібно розривати економічні і дипломатичні стосунки, будемо говорити у цьому блоці "Українського формату". Тож, незважаючи на зовнішньополітичні процеси, Росія залишається важливим торговим партнером України. Ми, як і раніше, залежимо від російських енергоносіїв, мінеральних та металопродуктів. Торік Україна і Росія збільшили список санкцій, розширений перелік заборонених товарів. Проте наша країна значно наростила імпорт російських товарів за минулий рік. За даними Держслужби статистики України, з січня по листопад 2018-го року Україна імпортувала товарів на суму 7.4 мільярда доларів. А це на 17 відсотків більше, у порівнянні з аналогічним періодом позаминулого року. А ось експорт українських товарів до Росії, навпаки, знизився на 7 відсотків: до 3.3 мільярда доларів. Залишається Російська Федерація і нашим основним інвестором. Загалом за 9 місяців 2018-го року в Україну надійшло 1.71 мільйона прямих інвестицій. Найбільше коштів в українську економіку вклала Російська Федерація: 476 мільйонів доларів: це 28 відсотків. Ви бачите на інфографіці цю інформацію. На другому місці Кіпр: 333 мільйони доларів. Ми розуміємо, звідки на Кіпрі гроші. Зараз це обговоримо. Далі йдуть Нідерланди: 285 мільйонів. Австрія – 97, Франція – 83, Польща – 77 мільйонів, Великобританія – 69 мільйонів доларів. До слова, при підрахунках торгівлі, природно, не враховується прибуток України від транзиту російського газу. А він становить до 3-х мільярдів доларів на рік. Для порівняння, у середньому це у три рази більше, ніж допомога Міжнародного Валютного Фонду. Приблизно. З одного боку, українська влада заявляє про розрив усіляких стосунків із Російською Федерацією. З другого, вимагає залишити нам транзит газу, який іде з Росії у Європу. Хоча транзит – це та ж економічна операція. Слухаємо.

21:26:35

Диктор (запис)

Коли Порошенко, з одного боку, оголошує Росію країною-агресором, закликає громадян готуватися до війни, оголошує воєнний стан, розриває із Росією усі відносини, а з іншого – благає США допомогти зберегти російський транзит газу через Україну і закуповує в Росії двигуни і запчастини для українських БТР, то, поза всяким сумнівом, ми маємо справу із політичною шизофренією.

 

Василь Голованов

Тож, з одного боку, війна, агресія та розрив договору з Російською Федерацією, з іншого – фактом залишається і те, що наразі нам вигідно підтримувати торгівельні стосунки з Російською Федерацією. Наші кореспонденти запитали українців з різних регіонів, чи готові вони повністю відмовитися від будь-яких стосунків з Росією та сказати "остаточне прощавай". Слухаємо.

 

Жінка (запис)

Та нет. Мы как были, извините, люди Советского Союза, так и останемся.

 

Жінка (запис)

Із сусідами треба жити по-сусідськи.

 

Жінка (запис)

Розірвати будь-які стосунки із дружнім народом, який не винний?..

 

Хлопець (запис)

Так, на усі сто відсотків.

 

Чоловік (запис)

Ні. Навіщо? Там багато моїх друзів.

 

Дівчина (запис)

Це було б чудово.

 

Чоловік (запис)

У Росії, як не дивно, проживають мої два брати. Вони, навпаки, співчувають і відстоюють самостійність, незалежність.

 

Жінка (запис)

Ми вже давно готові відмовитися. Держава не готова.

 

Жінка (запис)

Ні, ми не готові.

 

Чоловік (запис)

Для меня этой страны нет.

 

Чоловік (запис)

Всю жизнь были с Россией, а теперь как?

 

Чоловік (запис)

Конечно готов.

 

Чоловік (запис)

Давить на них надо.

 

Чоловік (запис)

Готові.

 

Жінка (запис)

Думаю, що поки що не готова.

 

Жінка (запис)

Розпрощатися. І то давним-давно вже пора.

 

Жінка (запис)

Ми є сусіди, і так чи інакше життя нас змусить.

 

Василь Голованов

До слова, одним із чинників регулювання наших стосунків із Російською Федерацією деякі експерти називають завершення конфлікту на сході країни. "Опозиційна платформа – за життя" в особі голови політради Віктора Медведчука наполягає на прямих перемовинах, переговорах. І базуючись на соцопитуванні, проведеного КМІС і "Рісьорчінг Брендінг Груп" у вересні 2018-го року, у якому з трьох варіантів врегулювання конфлікту максимальну підтримку українців: 36 відсотків – отримав варіант "надання Донбасу особливого статусу", розробили свій план.

21:29:09

Диктор (запис)

Модель врегулювання кризи передбачає створення у складі України автономного регіону Донбасу шляхом внесення змін до Конституції України і законів, які передбачають заснування парламенту, уряду та інших органів управління автономії.

 

Василь Голованов

Крім цього, цитую, "згаданий план повністю відповідає мінським угодам, затверджених главами держав "нормандської четвірки": України, Росії, Франції та Німеччини, – резолюції Ради Безпеки ООН, а також чинній Конституції України, якою передбачено автономний статус одного з регіонів". Про прямі перемовини і про сусідство із Російською Федерацією, і про врегулювання конфлікту будемо говорити у цій частині "Українського формату". Ми наполягаємо, що доля нашої країни має вирішуватися саме в українському форматі. Євгене Альфредовичу, про врегулювання ситуації і про сусідство. Ми почули різні думки з різних регіонів. Ми бачили: там висвічувалося місто, і на заході більш радикально налаштовані, південніше або трохи на схід – трохи інше. Хоча і на заході теж різні думки лунали. Про майбутнє співіснування. Як я вже сказав, географічно ми ситуацію в жодному разі не змінимо. У нас є сусіди як на заході, так і на сході, на півдні і на півночі, окрім морського кордону. Що робити далі? Як жити далі, коли на високих трибунах нам кажуть, що потрібно розривати усі можливі стосунки? При цьому на рівні держави і на рівні бізнесменів стосунки економічні продовжуються. Ми бачимо цю лінію експорту-імпорту. Чи потрібно робити вигляд, що нам це не вигідно, і будемо махати будь-якими плакатами, але при цьому втрачати прибутки? Як правильно продовжувати відносини із північним сусідом?

21:31:23

Червоненко

Вы затронули много вопросов. Я начну, как говорится, с конца. Первый мой фаворит Парубий призывал ещё вместе с Вятровичем пересмотреть семейные узы. То есть я, в принципе, жене: у неё четверть русская – сказал: "Всё-таки у тебя половина литовская. Всё-таки я тебя прощу на первый раз, но так и знай: ты на четверть агрессор". Второе. Есть такое понятие: "объективная реальность". Вот Львов, который... Это неправда: что он кричит лозунги. Львов в 18-м году увеличил импорт на 600 процентов. У меня с дикцией нормально. Не на 60, а на 600. И экспорт – на 350. Это цифры, с которыми те, кто что-то создают, а не болтают в политике, это цифры, с которыми не считаются, а падают и молятся за них. Но это те, кто что-то делают и за кого-то отвечают. Есть такое понятие: "объективная реальность". В моём понимании, наше будущее с Россией зависит – вы не ожидаете, что я скажу... Объективные причины все понятны. И у нас мудрый народ, он знает правду. И не стереть родственных, дружественных и того, что многие наши командиры, включая Муженко, учились в одних и тех же академиях... Не буду я сейчас о стандартах НАТО и так далее, сколько это стоит и для чего. Я хочу сказать о другом. Очень важные выборы. Тот, кто выйдет, – он будет думать, как бы понравиться Западу, чтобы не трогали его счета в западных банках и дали амнистию за все кражи, кровь, мародёрство. Или этот человек действительно пойдёт помолится. И меня не волнует куда: в новую церковь, которую сегодня не признала Американская православная церковь категорически, или в другую, или в третью. Главное – чтобы был диалог с Богом и совестью. Так вот если придёт человек, который скажет: "Господи, как так можно? Ты дал самую красивую и богатую землю... Самая богатая земля в Европе. Самых красивых женщин, самую мелодичную речь, язык, хлебосольность – и ты забрал разум и родил эту несусветную жадность? Это несправедливо"... И вот человек соберёт команду, которым, как говорится, пофиг, которые действительно захотят внутри ходить с расправленными плечами и быть гордыми, что они что-то сделали. Тогда они скажут правду. И тогда понятно: настанет ситуация... В Европу, о которой кричат, нас даже не пригласили на танец. Потому что Пётр Алексеевич как никто как крупный бизнесмен знает, что включает такое понятие как "дью дилиженс", то есть исследования по покупке. Это исследование всего: финансов, юридической, моральной и так далее, и так далее. Плюс Евросоюз за много лет присылает свои институции, которые подгоняют и учат. К нам никого не пригнали. Жизнь показывает правду. Есть объективная реальность. Заканчивается январь, а вместе с ним и квоты в Европу. Цифры – вещь упрямая. Вот ту ложь, которую выбрали наши руководители, и этот тон – они ничего, кроме горя, украинскому народу не приносят. Потому что нельзя кричать на страну, которая не тронула не только липецкую, а ещё и крахмальную: высокой обработки, – и не трогает 3 миллиона наших людей, которые там работают, живут. Их не бьют, в них не плюют. Они зарабатывают. Потому что своя страна не даёт. Омелян, правда, убирает поезда и говорит "будет гиперлуп". Вопрос же совершенно стоит по-другому. Вопрос стоит, как нам стать не попрошайкой, унижающейся у Запада, с одной стороны, а с другой – достойной, сохранившей достоинство нацией, субъектом, с которым Россия будет говорить. Мне кажется, Кучме это частично удавалось. Как бизнесмен, как политик я говорю: самое главное – быть завидной невестой в политике. Потому что у тебя есть выбор, поехать на "ОККО" или "ВОГ" заправку, у тебя есть торговля. "А, не дадите комсомолок для хора – я вам не дам стулья на комсомольское собрание". Понимаете? Так живёт мир. И я считаю, это самое патриотичное. Без России нам сегодня экономический крах.

21:36:45

Василь Голованов

Дякую, Євгене Альфредовичу. Почули вас. Дмитра Добродомова зараз почуємо. Дмитре, з одного боку, ми перекриваємо авіасполучення, тим не менше літають через Мінськ так само у Москву, Пітер та інші міста Росії, а залізничне сполучення продовжується, незважаючи на заяви пана Омеляна, що, там, ведмеді мають ходити до Росії. З високих трибун ми чуємо, що ми злізли з газової голки російської, але, знову ж таки, експерти з питань енергетики нам пояснюють, що це той самий російський газ, лише з Європи ми купуємо дорожче. Пан Червоненко навів приклад Львівської області, рідної вам, де експорт зріс на 600 відсотків з Російською Федерацією. Тобто ми, як діти кажуть, понарошку. Ми нібито розриваємо стосунки, але не серйозно. І частина експертів економічних, і пан Червоненко зараз казав, що може чекати колапс економіку України, якщо ми зараз одночасно просто цей рубільник виключимо: я маю на увазі економічні стосунки з Росією – і будемо чекати, що Європа квоти, які закінчуються у січні...

 

Червоненко

У нас параллельные энергетические системы. Ваши слова могут быть страшно пророческими. Отключение рубильника – это падение частоты 49 герц.

 

Василь Голованов

Не хочу в жодному разі. Дякую. Дмитре, прошу.

 

Добродомов

Добрий вечір. Друзі, давайте розберемо кілька аспектів. Вони є важливими. Перше: давайте визнаємо той факт, що як би її не називали "гібридна", є факт прямої агресії. І на сьогоднішній день Росія є агресором. І це є факт. І ось тут виникає дуже багато цікавих питань. І я спершу хотів би поговорити про цифри і про факти. Це правда: що збільшився імпорт з Росії минулого року на понад 20 відсотків і, відповідно, впав експорт із України. Ви знаєте, вражаючі речі. Наприклад, зараз іде передвиборча кампанія. Дуже багато кандидатів друкують газети. Щоб ви знали, майже весь папір, на котрому вони це друкують, – це папір російського виробництва. Таких прикладів можна приводити десятки. Наприклад, скло, якого нам треба мільйони квадратних метрів. Воно не виробляється в Україні, а виробляється у Росії і, відповідно, до нас імпортується, і вже потім з нього виробляють, там, склопакети і все різне. До речі, парадокс: після початку війни 14-го року я був вражений, коли до мене звернулися: що, виявляється, на російське скло було втричі менше мито, ніж на скло, наприклад, альтернативи з Євросоюзу: із тієї самої Польщі. І діяло до 16-го року, поки ми це не зупинили, тому що це було неконкурентоздатно. А це говорить про одне: що тоді: у пік військових дій – це було комусь із можновладців абсолютно вигідно. Це перший аспект. Відповідь – що робити? Друзі, давайте займатимемося власною національною економікою і таким поняттям як "імпортозаміщення". Тому що – чи може Україна виробляти папір? Вона не лише може – вона це робила. Ви згадали мою Львівську область. Там був величезний Жидачівський целюлозний комбінат, який виробляв папір і який зараз розвалений і не працює. Чи може Україна виробляти скло? Може. Якщо ви згадали про газ – так, дійсно, ми начебто купляємо у Європі, але це апріорі є російським газом. Ми його купляємо за завищеною ціною. І це теж є певного роду маніпуляція. Хто нам заважає розробляти власні газові родовища, збільшувати видобуток газу, шукати альтернативні доставки? Туркменістанський газ, наприклад, той самий. І не лише туркменістанський. Є ще більш вражаючі речі. Насправді у нас дуже активно працює російський бізнес всередині країни. Інвесторами, власниками величезних підприємств є росіяни. Причому ті, що наближені до Путіна. Я вже не буду, там, розповідати про колишнього депутата Держдуми, которий контролює третину, по суті, енергетичного ринку. Особливо у частині передачі електроенергії. Парадокс: проти нього введені санкції США і Європи, натомість Україна проти нього не вводить жодних санкцій, і він собі абсолютно спокійно працює. Ще один факт – і я потім розкажу, що із цим треба робити. Тому що така сама монополія цигаркова. "Тедіс": колишній "Мегаполіс" – друзі, ця компанія, яка контролює 98 відсотків ринку цигарок, належить росіянам. Причому тим самим росіянам, котрі є власники військових заводів, котрі виробляють озброєння, котре використовується у Донбасі проти України. І щодо них теж не вводиться жодних санкцій. Ось це два головних аспекти. Перше: за п’ять років ми втратили можливість для того, щоб зробити імпортозаміщення. Так, вкладати у це гроші, закликати до цього інвестиції. Це ж користується попитом насправді величезним. Навіть тих кілька прикладів, що я вам привів. Це перше. А друге: друзі, є таке поняття як "невиконання інвестиційного зобов’язання під час приватизації". Повірте, жоден із кінцевих російських олігархів – власників наших підприємств... Я нещодавно був у Кам’янському. Там величезний металургійний комбінат: 11 тисяч людей працює. Не виконані інвестиційні зобов’язання. Фонд держмайна має повне право на розірвання з ним цього договору, націоналізацію цих підприємств. Давайте повернемо їм ті копійки, за які вони свого часу, лобіюючи, викупили, і давайте розвивати ці підприємства. Давайте ми зробимо ще одну важливу річ: давайте звернемося до наших партнерів з Євросоюзу і скажемо їм: "Друзі, ми втратили величезні ринки. І це показують дані щодо експорту наших товарів. Збільшіть нам, будь ласка, квоти у 3-5 разів на нашу продукцію".

21:42:46

Василь Голованов

Але ж це не відбувається.

 

Добродомов

Друге. МВФ. Ми зараз у складній економічній ситуації. Я взагалі прихильник відмови від співпраці з МВФ, але "давайте не те що реструктуризуємо наші борги – давайте на 5 років взагалі заморозите видачу відсотків, не кажучи вже про тіло кредиту. Тому що ми у важкій економічній ситуації, ми у стані війни, тримаємо опорний пункт оборони Європи. І, збільшивши нам квоти на українську продукцію, ми самі заведемо нашу економіку. У цьому є головний національний інтерес країни, яким не переймаються ті, хто при владі. Тому що їм торгувати із Росією є вигідно. А те, що вони говорять із високих трибун, – це треба ділити щонайменше на 20. Я думаю, це розуміє кожен присутній тут і по той бік екрану.

 

Василь Голованов

Дякую, Дмитре. Дмитра Добродомова почули. Я ще раз представлю учасників нашого ефіру, окрім гостей у наших кріслах. Пані Олена Водолажко: наш юрист, яка слідкує за дотриманням закону в нашій студії. Пані Олено, я ще раз попрошу вас нагадати нашим гостям, що відбудеться в разі порушення закону в нашому ефірі. Така сама кнопка є і в пані Олени. Прошу, натисніть... Саме такий сигнал сигналізуватиме вам про порушення закону. І я вас буду змушений зупинити, перебити, щоб ви не продовжували свій спіч. Значить, ще одне. В оновленому "Українському форматі" ми запрошуємо журналістів. І сьогодні Денис Рафальський з нами: "Страна.ЮЕй". Денисе, мікрофон відкритий завжди до ваших послуг. Прошу. Нагадаю: наше голосування зараз приблизно дає такі результати. Зрозуміло, що це тільки на початку нашого ефіру. "Чи повинна Україна сказати "остаточне прощавай" Росії?" І про що йде мова, і що саме ми розуміємо під цим "остаточним прощавай", ми будемо говорити зараз. Але результат на цю хвилину такий. "Так" відповіли 25 відсотків. "Так, лише на час військових дій на Донбасі та анексії Криму" – 37 відсотків. 38 відсотків відповіли "Ні". 2310 поки що глядачів узяли участь у голосуванні. Повертаємося до студійного обговорення. Дмитро Співак, я бачив вашу реакцію. Усі скажуть, безумовно. Стартова позиція. Я попрошу трохи динамічніше, щоб ми потім долучили "Скайпом" наших глядачів і змогли більше регіонів, які також у центрах наших міст, долучати до нашого ефіру. Тому, будь ласка, Дмитре, вам слово.

 

Співак

Добрый вечер, студия. Добрый вечер, страна. Я всё-таки начну с позитива. Абсолютно убеждён, что в Украине будет мир совершенно скоро и Украина будет жить по законам добропорядочности, добрососедства и по законам взаимовыгодности со всеми окружающими нас соседями, с которыми мы поругались и поссорились по разным причинам за все годы правления нынешней власти. Это мой прогноз и вывод. Я убеждён, что так и будет. Ну а теперь к сути нашей сегодняшней программы. Вы знаете, Василий, уважаемые коллеги, я убеждён, что взаимоотношения Украины и России – это наиболее сложная, очень уязвимая, очень многоуровневая тема, во многом парадоксальная тема. Знаете, чтобы мы улыбнулись. Гениальный, замечательный фильм "Тот самый Мюнхгаузен". Помните эту фразу: "Сначала намечались торжества, потом – аресты, потом решили совместить"? Вот так приблизительно и у нас. Гибридная война, гибридный мир, гибридное военное положение, гибридно мы воюем, гибридно торгуем... Это всё не понарошку, как вы сказали, Василий. Это напёрсточничество политическое, это манипуляции, это выгодно во многом нынешней власти, которая отвлекает внимание людей от нынешних колоссальных проблем в стране. Я говорил и говорю неоднократно, что, действительно, есть абсолютные факты: там, про аннексию Крыма, про всё то, что происходило на востоке страны в 14-15-м году. Где была украинская власть? Почему мы не разрывали дипломатические отношения? Почему мы не прекращали торговать? Много "почему". Я вам приведу один пример потрясающий, который демонстрирует, насколько власть врёт нам. Когда Василий перечислял, по каким позициям мы осуществляем торговлю, если импорт по итогам 18-го года у нас увеличился практически на 18 процентов, и перечислял, что мы там закупаем: ТВЭЛы, ядерное топливо, металлы, удобрения и так далее... Это помимо газа. Мы же с иглы как бы слезли, мы покупаем газ в Европе. Все же понимают, чьего производства этот газ. Ну, такое дело. Так вот уголь. Есть такой уголь. Мы закупаем в России уголь на 2 миллиарда долларов.

 

Червоненко

2.7.

21:47:57

Співак

Да. 2.7 миллиарда долларов. А вот теперь следите за руками. Помните 16-й год: блокаду, – когда кричали, что это торговля на крови, что нельзя и так далее? Помните патриотическую блокаду? Хотите спросить, каков результат? Рассказываю. Импорт угля из Российской Федерации в Украину увеличился ровно в 2 раза. Скажите мне: разве это не показатель манипуляции нынешней власти для того, чтобы забить нам с вами мозги? Далее, смотрите. Между нашими государствами, как, собственно, в любых межгосударственных отношениях, существует три вида взаимоотношений: военные, экономические и гуманитарные. Никто ещё не придумал ничего другого. Более того, есть ещё и географический подтекст, о котором вы сказали. Друзья мои, практически 2.5 тысячи километров нашей общей границы. Я спрашивал у россиян. Они никуда не собираются. Я спрашивал у нас. Мы вроде тоже никуда не собираемся. То есть кто бы что бы ни говорил, вот эти 2.5 тысячи километров на многие десятилетия, сотни лет, века будут между нами, мы будем соседями. Далее, военный аспект. Риторический вопрос задаю сам себе я. Я сын военнослужащего-подводника, немножко знаком с армейской... "Мы можем победить?" Как нас призывают... Омелян, там, Воронеж собирался брать. Куприй: кандидат в президенты – войну собирался объявлять. Зарегистрировать даже хотел проект постановления в Верховной Раде Украины. Я бы, конечно, с удовольствием отправил этих ребят на войну, но они не хотят. Понимаете? Это такое дело. Так вот. Мы можем победить силой, забрать Крым и так далее? Ответ же понятен, это же очевидно. Нет, не можем. Это не наша слабость. Это медицинский факт. Да, там, вторая ядерная армия в мире, ядерная держава и так далее. Более того, даже наши американские кураторы и западные партнёры говорят: "Нет военного решения проблемы на Донбассе. Исключительно политический и дипломатический путь". И отсылают наше правительство и нашу власть к выполнению минских условий. Дальше: экономический аспект. Очень коротко. Простой вопрос. Можем ли мы разорвать экономические отношения? Нужно это, не нужно? На время это, не на время? Отвечаю, и любой экономист подтвердит. Украина не может, это невозможно сегодня: разорвать экономические взаимоотношения с Российской Федерацией. Это не наша слабость – это медицинский факт. Мы зависимы по многим показателям. И мы должны осуществлять эту деятельность. И третий фактор: это гуманитарный. Слушайте, ну что творит нынешняя власть? Мы запрещаем 780 фильмов, мы запрещаем артистов, мы запрещаем язык. Четыре областных совета запретили, как они сказали... Представляете: Волынь, Ивано-Франковск, Львов, Житомир – запретили у себя на территории использование, как они назвали, "русского культурного продукта". Это дебилизм. То есть для того, чтобы почитать Высоцкого, нужно выехать за пределы области, спрятаться в лесу и почитать. "Ребята", – хочется сказать нынешней власти, – "прекратите спекулировать на войне. Прекратите спекулировать на гибели людей. Прекратите спекулировать на том, что мы как бы воюем". Василий, вы сказали, что мы разорвали большой договор о дружбе и сотрудничестве. Климкин кричит: "Ура! Мы разорвали 44 договора". Кричит Климкин. Господин Климкин, вы ж тогда скажите, что их было 204. И после того, как вы разорвали 44, 160 с копейками договоров продолжают действовать. Резюмирую я. Мы – есть такое слово – обречены на взаимоотношения. Мы обречены перевернуть какие-то сложные страницы в нашей истории. Мы всё равно после выборов придём к тому, что правду будет знать украинский народ о том, что на самом деле происходило во все эти годы. И самое главное, и самое страшное: не внешний враг нам уничтожил валюту, не внешний враг и не Россия нам привезли сюда Супрун, Омеляна, Гонтареву, Абромавичуса и всех этих псевдореформаторов. Не Россия нам установила грабительские тарифы, что люди уже жить не могут по-человечески, выжить не могут. Это наши внутренние проблемы. И Украине пора решать свои собственные проблемы не за счёт собственного народа и не за счёт этих рассказов про как бы внешнюю угрозу. Хотите воевать – разрывайте все договора, прекращайте торговать и воюйте. Или же ищите дипломатические пути решения нынешней проблемы.

21:53:01

Василь Голованов

Дякую, Дмитре. Про вирішення наших проблем. Ми розбираємо ці проблеми в "Українському форматі" кожної середи. Зараз ми говоримо про стосунки: як жити далі? Наступна – пані Олеся. Вам слово.

 

Яхно

Ви знаєте, для того, щоб об’єктивно визначити, як вирішувати проблему, треба описати статус-кво і дати об’єктивну оцінку. У нас усі намагаються: принаймні що я зараз почула – прив’язати до поточного політичного контексту. І, можливо, це і має місце. Але, мені здається, ця проблема набагато більша, вона існує безвідносно до поточного політичного моменту. І треба подивитися трошки попередні роки. Знову ж таки, безвідносно до того, яка була влада. Ми усі пам’ятаємо історію в Криму з Мєшковим у 94-му році. Ми усі пам’ятаємо Тузлу 2003-го року. Зараз генпрокурор заявляє, що касетний скандал – що до цього була причетна ФСБ. А ми пам’ятаємо, що коли Кучма обрався на другий термін, він планував активно здійснювати кроки у напрямку руху в НАТО і отримання ПДЧ. Якби обирати, яка відповідь... Тут, до речі, є у нас більшість голосів. Я б теж обрала, що "Так, на період лише військових дій на Донбасі, анексії Криму і повернення нашої територіальної цілісності". Але ми усі прекрасно розуміємо, що це затягнеться на роки. І якщо в Росії вважають, що процеси є зворотними: умовно кажучи, "прийде хтось інший до влади"... Вони не є зворотними. І те, що Україна змушена зараз для того, щоб вижити, шукати інші ринки, – це не можна буде потім узяти і назад повернути. У нас дійсно були дуже тісні регіональні зв’язки. І це відповідь тим, хто вимагає одразу взяти і усе розірвати. Навіщо робити те, що може зашкодити Україні? У даному разі я не бачу ніяких перспектив, щоб Україна військовим шляхом збиралася щось відвойовувати. У нас чітко задекларовано мирний і дипломатичний спосіб відновлення нашої територіальної цілісності. І ми зменшуємо нашу залежність від Росії по мірі того, коли це нам буде менше шкодити, а не навпаки. І той, хто критикує і все списує на поточну ситуацію, подивіться, які заяви робив уряд Азарова ще у 2010-му році. Ті люди, які напрацьовували документи про Митний Союз... А можна подивитися, хто тоді був в уряді. Вони говорили, що Росія де-факто нічого не пропонує. Що Митний Союз – це просто мильна бульбашка. Росія не йде на поступки у торгівлі, яка стосується енергосфери. І це все не має змісту. І так само можна подивитися заяви від 13-го року, які робив тоді Азаров і представники уряду, про те, що Росія шантажує Україну. І товарообіг почав знижуватися тоді. І я вважаю, що стратегічну помилку допустила Російська Федерація. Тому що ніхто не претендував на те, щоб позбавити Росію регіонального лідерства. Росія могла безкінечно довго залишатися регіональним лідером, реалізовувати дві зони вільної торгівлі. Як із СНД, яка була на той момент... Інша річ – що вона не діяли. Так і з Європейським Союзом. Реалізувати ідею трьохстороннього газового консорціуму. Але цього не відбулося саме через дії Російської Федерації. Я завершую. Тому щоб бути лідером, треба проводити власні реформи і витрачати надприбутки від нафти на реформування власної економіки і бути привабливим зразком на пострадянському просторі, а не розв’язувати війну проти своїх сусідів. Тому це просто носить незворотній характер.

 

 

 

21:56:31

Василь Голованов

Дякую, Олеся. Вадим Карасьов. Вадим Юрійович, будь ласка, бачив вашу реакцію. Як жити далі? Ми усі погоджуємося, що географічно ми завжди будемо сусідами. І ігнорувати це, і робити, як діти прячуться за штору, граючись у схованки, ми не можемо. Ми будемо сусідами. Треба якимось чином співіснувати. Як?

 

Карасьов

Смотря какой сосед. Соседи ж могут быть разными. Это так, к слову. Второе. Разрывать, не разрывать, торговать, не торговать – это не самоцель. В чём цель любой власти любой страны? Это создать территорию безопасности, стабильности и процветания. И в определённых условиях разрыв отношений может этому способствовать, а в других условиях он может не способствовать этому. Знаете, нету самоцели. У нас все привыкли: НАТО – самоцель, ЕС – самоцель, разрыв – самоцель. "Геть від Москви" – это самоцель или нет? Почему не "геть от коррупции"? Почему не "геть от олигархии"? Вот в этом цель. А "геть от Москвы" к этому должно быть нацелено: "геть от коррупции", "геть от этих всех гешефтов постсоветских", "геть от того плохого, что осталось в Советском Союзе и что гнобило Украину". "Геть" должно быть путём к независимости Украины. Поэтому торговать, не торговать, геть или не геть – это всё должно идти куда? На укрепление независимости Украины, на становление самодостаточной экономики Украины. Имеется в виду, не изолированной экономики, а чтобы она росла, чтобы был экономический рост. Вот это первое. Второе. Вот смотрите. У нас командующий ВС: Наев – у него брат в Крыму живёт. Родственники министра иностранных дел живут в России. Родственники президента живут в России. Я не с упрёком. Это как раз хорошо. Знаете почему?

 

Червоненко

Тесть министра иностранных дел – действующий генерал российской армии.

 

Карасьов

Да. Пусть люди знают. Но не надо это осуждать. Знаете, о чём это говорит? Что русские – для нас это не этнические враги. Это первое. Россия – да, враг в юридическом смысле слова, политическом смысле слова. Российский режим. Потому что – да, Крым они забрали. Но не русский народ. Дальше. Могут воевать государства, режимы, но не общество. Так не должно быть. Воюют не экономики. В конце концов, для того, чтобы воевать, нужна сильная экономика. Вы хотите обрубать все связи, получить слабую экономику. А чем же вы воевать будете? На чём вы будете воевать? Деньги должны быть на войну. Ну не всё же время нам будет оплачивать войну Международный Валютный Фонд. Мы ж поэтому в долги влазим. Потому что мы где-то должны искать деньги на войну, в конце концов. Значит, эти вещи надо тоже понимать. Дальше момент. Вот я слушаю иногда... Ребята, читайте историю. Да, были тотальные войны в 20-м столетии: Первая мировая война, особенно Вторая мировая война. Самодостаточные, закрытые экономики, тоталитарные режимы и диктатуры мобилизационные воевали друг с другом. Все воевали. У Сталина сын погиб, у Хрущёва сын погиб, дети погибли. Один – лётчик, другой – пехотинец. И другие воевали дети. И с другой стороны. В Первую мировую войну больше всех погибло детей аристократов. Потому что английская аристократия детей посылала на защиту Британии и её интересов. Не простого народа. Если говорить о доле погибших. Вот это были тотальные войны. А вот в 19-м столетии были ограниченные войны. Кстати, когда была Крымская война: Россия против Франции и Британии, – в это время на лондонской бирже Россия размещала свои ценные бумаги, а французское правительство дало займ России. Хотя воевали в Крыму. Потому что есть экономика, есть какие-то финансы и есть какие-то обязательства экономические. Я к чему это говорю? Современные войны – это ограниченные войны. Есть военная сфера государства, а есть общественная сфера государства, социальная сфера государства, экономическая сфера государства. Вот военные пусть воюют. Тем более, война ограниченная сегодня. Потому что главная-то война не военная война, а геополитическая война. Путину не нужна военная победа в Украине. Ему нужна геополитическая победа в Украине, чтобы Украина осталась в сфере влияния России. Я не говорю, что это в наших интересах. Это может быть не в наших интересах. Ну правильно, не в наших интересах. Но ещё раз говорю: ему не нужна военная победа. Ему надо, чтобы мы экономически проиграли, чтобы мы проиграли по уровню жизни, чтобы мы проиграли по уровню демократии и свобод. Если мы тут будем строить какие-то диктатуры внутренние, местечковые, провинциальные, он только будет рад. Потому что скажет: "Не получилось в Украине европейского выбора. Недостойны они Европы. Не могут они быть Европой". Вот эти вещи как бы надо понимать: что можно разрывать и что не можно разрывать. Теперь о конкретике. Да, те договора межгосударственные и межправительственные, торговое и военно-техническое сотрудничество – оно сворачивается, сворачивалось и будет сворачиваться, пока не будут найдены мирные какие-то варианты. Но частный бизнес, предприниматели пусть торгуют. Потому что это выгодно и нам, и им. Что касается конкретных цифр, то пик экспорта Украины в Россию был в 14-м году: 19 миллиардов. Сегодня – 3.9 миллиарда долларов. Второе. У нас в основном импорт из России – это нефтепродукты, уголь, кокс и антрацит. Уголь – это уголь Луганска и Донецка. Он идёт через Россию. Но для чего он идёт? Он же идёт на теплостанции: антрацит. А кокс идёт на металлургию украинскую, которая приносит валютные доходы Украине. Разрывать или нет это? Отказываться от этого? Риторический вопрос. Всё. Называйте это гибридным, не гибридным, но, слава Богу, сегодня в мире нет тотальных войн и не гибнут народы, народы не вовлекают в эту войну. Потому что если мы начнём тут всех в войну вовлекать, то люди тогда будут воевать, а не жить нормально.

22:03:15

Василь Голованов

Дякую, Вадим Юрійович. Найуважніший наш глядач побачив, що з’явилася тумба посеред нашої студії. І недарма вона з’явилася. Якщо рушниця з’являється, вона має вистрілити. Експерт із питань економічної інтеграції Олександр Колтунович доєднається до нас на деякий час. Олександре, під оплески аудиторії прошу вас долучитися до нашої розмови. Олександре, добрий вечір. Дякую, що завітали до нас сьогодні. Тож про економічні стосунки із Російською Федерацією і про перспективи розриву цих стосунків будемо говорити з вами. Будь ласка, вам слово.

 

Колтунович

Вельмишановні гості, шановна студія, я вже частково мав можливість почути вашу дискусію і я повністю згоден із тими виступаючими, які казали, що, безумовно, економічно без Росії Україна втрачає. Вона втратила, у порівнянні з тим же 13-м роком, і вона втрачатиме і далі, якщо буде рухатися по цьому шляху, який обрала, починаючи з 14-го року. Я ще хотів би звернути увагу... Я хотів би, по-перше, сказати не політичні, а виключно економічні речі. Тому що я є не політиком, а все-таки економістом. І перше: я робив дослідження за останні 5 років для однієї міжнародної організації, але оскільки воно вже опубліковане, я маю можливість вам його сьогодні презентувати. Це дослідження січня-місяця за підсумками 18-го року, дані фіскальної служби і так далі. Дійсно, у нас політично звучать дуже багато речей. І коли ти відкриваєш економічні показники, то ти розумієш, що у нас Росія не країна-агресор, а головний торгово-економічний партнер. Я вам приведу приклад. Ось, будь ласка, графік. У нас Росія, за підсумками 18-го року, має 1-ше місце у експорті і 1-ше місце в імпорті. 7.72 відсотка експорту припадає на Росію і 14.24 імпорту. Також Росія має 1-ше місце в експорті послуг. Тобто ми туди найбільше експортуємо: майже третину – послуг. І 8.8 відсотка: також 1-ше місце – у імпорті послуг. Це означає, що, безумовно, Росія для нас головний торгово-економічний партнер. Далі я хотів би звернути увагу на те, що багато звучало у студії: які види послуг, що ми експортуємо, що ми імпортуємо, які товари і так далі... Тому я хотів би звернути увагу на те, що 60 відсотків вугілля із загального імпорту вугілля припадає на Російську Федерацію. Далі йдуть США, Канада і інші країни. Я чому звернувся до імпорту газу? У нас є Словаччина, Угорщина і Польщі. Ніби країни, які нам забезпечують імпорт газу в Україну. Політично звучить так, що Росія не експортує в Україну, а Україна не імпортує з Росії газ. Але це неправда. Ці країни не добувають газу. У цих країнах знаходяться лише так звані газові оператори, які продають по реверсу нам газ російський. І для прикладу: ціна у нас була 330 доларів у минулому році, а наші сусіди-білоруси по 127 купують. У минулому році було 129 доларів, а у цьому – 127 доларів за тисячу кубічних метрів. Ось різниця газу і політичного, я сказав би, кроку в економічних речах. Наступний момент. Що стосується географічної структури імпорту нафти і нафтопродуктів – Росія є також ключовим для нас партнером, на яку припадає 37 відсотків імпорту нафтопродуктів. А це 2 мільярди доларів, на хвилинку, ми щороку даємо росіянам. Ось 2-ге місце. Білорусь у нас на 1-му місці. Але ми розуміємо, що це все із Росії. Наступний крок: динаміка транзиту нафти і газу. Російська Федерація забезпечує Україну транзитом. І, відповідно, є валютна виручка. Чому дуже багато піднімається питань щодо того, що Україні необхідно зберегти обсяги транзиту: хоча б ті, які були в минулому році? Я нагадаю, що обсяги транзиту скоротилися до 87-ми мільярдів кубічних метрів газу. Хоча роком раніше були 93. Україна отримала від 2.8 до 3-х мільярдів доларів тільки на транзиті газу. Є ще транзит нафти, який склав 134 мільйони доларів. Це теж у минулому році було. І інвестиції, безумовно. Докапіталізація російських банків, дочки яких у нас попали під санкції. Російська Федерація є номером один: головним інвестором – за підсумками 9-ти місяців 2018-го року в економіці України. Це що стосується показника притоку прямих іноземних інвестицій. Це приблизно третина прямих іноземних інвестицій. Було вже сказано в студії, що близько 3-х мільйонів українців знаходяться на заробітках у Російській Федерації. А це означає надходження валюти, яку вони пересилають, в економіку України. І ці дані фіксує Національний банк України. І там Росія займає 2-ге місце після Польщі. І я хотів би попросити... Я давав слайди, і там один із графіків – якщо є технічна можливість його вивести на екран... Будь ласка. Динаміка і питома вага двостороннього товарообороту України і Російської Федерації. У 13-му році ми експортували товарів на 15 мільярдів доларів, у 18-му році – на 3.6. Ми бачимо, яке падіння. Графік зліва – ми бачимо, як скоротилася нижня межа: це експорт. Це те, що ми втрачали щороку. Для прикладу, в 11-му році експорт складав 19.8 мільярда доларів. Тобто Україна фактично у цьому році, за підсумками 18-го, втратила більше 16-ти мільярдів доларів тільки на експорті в Росію. Будь ласка, ось графік, як сальдо змінилося. Безумовно, імпорт у 13-му році був високий, і ми досить багато газу тоді імпортували: економіка була досить енергозатратна. Чи вдалося Україні диверсифікувати експортні втрати Російської Федерації? У 13-му році досить багато було мови про те, що ми за рахунок європейського вектору економічної інтеграції зможемо диверсифікувати за рахунок нових ринків збуту. Але що ми бачимо? На жаль, цього слайду не буде, але я вам його покажу. Якщо можна його вивести на екрані... Ось ми бачимо, крива іде: російський експорт... Ми бачимо: ЄС і СНД. Для прикладу. Якщо іде розрив... СНД – був 21.7, а став 7 мільярдів. Скільки ми втратили... А у країн Європейського Союзу ми із 16.7 зросли тільки до 20-ти. Несуттєво. Тобто ми не перекрили втрати російського ринку і ринку СНД за рахунок європейського. Там є свої можливості і так далі. Що стосувалося прикордонних регіонів – це досить важливо. Оскільки ряд регіонів і настрої, які звучали у вас у перебивках... У Харківській області, для прикладу, люди зацікавлені у тому, щоб відновити економічні зв’язки. Досить сильно втратили регіони. Я не кажу про Донбас, де окремі райони Донецької і Луганської областей дійсно втратили промисловий потенціал. Там на сьогоднішній день проходить операція об’єднаних сил. Але Харківська область, Дніпропетровська, Запорізька – усі ті промислові регіони, які мали коопераційні зв’язки з країнами СНД та Російської Федерації, – вони досить сильно втратили. І на сьогоднішній день вони знаходяться всередині. Це головні експортери: регіони. І найголовніше: що робити? Які є сценарії розвитку? Не політичні – економічні. Три сценарії. Перший: відновити зв’язки, які були в 11-му році, повністю економічний товарооборот. Його фактично не можна у повному обсязі відновити, тому що там проводилася політика імпортозаміщення. У Російській Федерації вже є певні заводи. Але можливо вийти приблизно до 20-ти мільярдів доларів експорту в Російську Федерацію і в країни СНД. Плюс 10 мільярдів можуть давати нам умови Євразійського Економічного Союзу. Тобто це 30 мільярдів. Це оптимістичний сценарій. І на завершення. Негативний сценарій. Ми можемо втратити прямі втрати: близько 10-ті мільярдів доларів – від повного розриву зв’язків із Російською Федерацією. Але я повторюся, що втрати в енергетиці, яка є базою економіки, будуть мати ще й непрямі втрати для економіки України, що спровокує спад ВВП. Тому на сьогодні це зробити неможливо. І те, що казав пан Вадим, пан Євген і інші: що ми не можемо сьогодні розірвати зв’язки, попри ті політичні гасла, попри усі інші речі.

22:11:44

Василь Голованов

Олександре, так. Уточнююче лише запитання. Ось у продовження цієї тези. Для тих, хто заплутався у цифрах. Що буде, якщо, слідуючи призивам із високих трибун, зараз повністю зупинити торгівлю із Росією? Що буде із економікою? Без лякалок. Просто ваша: нехай суб’єктивна – оцінка.

 

Колтунович

Це не суб’єктивна. Я вам можу привести дві цифри. У нас 55.3 відсотка: більше половини – електроенергії в країні виробляють атомні електростанції. При цьому майже 70 відсотків ядерного палива – це ядерне паливо з Росії марки "ТВЕЛ". Усі багато чули. Якщо ми 70 відсотків ядерного палива не будемо поставляти, а технічно ми ще не маємо можливості переоснастити відповідно виробничі потужності, то, з цієї точки зору, ми будемо мати перші втрати, з одного боку. З іншого боку, є транзит газу. Як би ми його не крутили, все одно 3 мільярди доларів ідуть в економіку України. У наступному році газопровід "Північний потік – 2", "Турецький потік" і наполовину завантажений "Ямал – Європа" можуть обнулити транзитний потенціал України у питанні транзиту газу. Тому для України будуть прямі втрати близько 10-ти мільярдів доларів. А непрямі втрати ще набагато більші, вони будуть іти відсотками до ВВП.

22:13:08

Василь Голованов

Олександре, дякую. Дякую за те, що завітали до нас сьогодні. Олександр Колтунович: експерт з питань економічної інтеграції. Да, дякую, Олександре.

 

Колтунович

Дякую.

 

Василь Голованов

Ілля Ківа: голова Соціалістичної партії. Прошу, про стосунки з Російською Федерацією. І з одного боку, знову ми говоримо про заяви з високих трибун, а з іншого боку, є ось, ну, звіт експерта-економіста.

 

Ківа

Я своё выступление разобью на несколько частей, чтобы было понятно, потому что многие уже сегодня высказались, и со многими позициями я согласен, некоторых я готов поправить или же немножко иную позицию высказать. Смотрите: на самом деле мы не поссорились. Вот мы, соседи, не поссорились. На нас напали. Понимаете? Вот я не хочу, чтобы была подмена понятий. Вот как ссорятся – это когда просто, ну, вот какая-то есть такая… нерешённый вопрос. Я прошу прощения, на нас напали и у нас забрали часть территории. Вот это очень важно каждому для нас понять. Готовы ли мы это глотнуть, простить, готовы ли мы с этим смириться – это второй уже вопрос. Но всё-таки на нас напали и часть территории… и целостность нашего государства нарушена. По чьей вине? Мы виноваты? И я всегда это буду говорить: я не ищу виновных извне – виновен ты сам. Да, мы разрушили экономики, да, мы уничтожили армию, и это позволило соседям, которые имеют империалистический строй, нападать и забирать часть территории, которая им выгодна. Это их государство. Мы… мы не готовы были. Но хочу вам сказать: стоит ли нам сопротивляться, стоит ли нам говорить о военном решении вопроса? Я скажу вам. Смотрите: говорить о том, что мы слабые, бессильные и у нас шансов нет… Я готов привести такой вот пример: давайте возьмём Израиль. Я знаю, здесь, наверное, вот это будет самое, наверное, понятное. Израиль – маленькая страна. Маленькая страна, которая очень молодая.

 

Карасьов

С большими деньгами.

22:15:49

Ківа

С большими деньгами – это правда. Но это маленькая страна, которая готова противостоять всему арабскому миру. И в 60-м году весь Израиль встал за то, что у них могли забрать кусочек территории, и противостоял хорошо подготовленной армии, и они победили, и это их позиция. И не дай Бог, хоть один гражданин Израиля где-то в мире попадёт в беду. Это позиция государства, это позиция государства по отношению к своему народу, к своей территории. Так может быть, мы всё-таки будем извлекать пример истории мировых государств и говорить о том, что мы великая нация? Мы слишком большая нация, которая умеет защищать, и мы это доказали. Вне зависимости о том, что власть сегодня продажная и ей выгоден бесконечный этот конфликт, о том, что она ведёт с нами двойную игру, о том, что одними руками она сегодня торгует, вторыми руками она воюет, и ей выгодно на самом деле: я больше чем уверен, – чтобы мы проигрывали. Но мы удерживали позиции. И я помню этот 2014-й год, когда добровольцы, причём разговаривающие на разных языках: на русском, на украинском… Тогда никто никого ни о чём не спрашивал. Они все пошли и защищали свою землю. И это мы должны помнить. И вот это, я вам хочу сказать, примеры для подражания всего народа. У нас есть потенциал побеждать, у нас есть желание защищать свою землю. Так нас учили наши родители. Я не соглашусь с проигрышем и не хочу никому ничего отдавать. Что происходит с нашей экономикой? Почему мы говорим сегодня о том, что импорт растёт, а экспорт падает? За последние пять лет. Всё на самом деле очень просто. Я сейчас приведу примеры, и здесь мы о них говорили, что оказывается, двигатели для БТР мы закупаем в Российской Федерации. Да, мы закупаем двигатели БТР. Только вы знаете, смешно то или же, наверное, самое страшное… не то, что мы закупаем БТР: двигатели – в Российской Федерации, а то, что мы эти двигатели закупаем по цене БТРов. Вы понимаете это? Вот же где проблема. О том, что власть сохранила удобные потоки, с которых они размывают государственный бюджет и получают откаты. Ведь на сегодняшний день «Укроборонпрому» очень удобно иметь контракт, покупать этот двигатель по цене БТРа, получать откаты, и это есть их преступная деятельность. Поэтому что? Поэтому импорт – он и сохранился. Существуют всё те же потоки, которые удобны сегодняшней власти. Не экономике Украины – послушайте: мы сейчас говорим не об интересах государства, а говорим об интересах одного, второго, третьего, четвёртого, пятого чиновника на том или ином уровне. Вот же в чём проблема. Проблема в тотальной коррупции, а не во взаимоотношениях Украины и России в торговом аспекте. Вот в чём корень-то зла. Идём дальше. Мы говорим: почему экспорт упал? Куда делись наши товары? А я вам хочу сказать: экспорт – это производимые товары внутри нашей страны. Извините, у нас полностью уничтожено и этой властью в том числе, только этот процесс не 5-ти лет, а последних 27-ми лет, когда уничтожался промышленный комплекс нашей страны. Я заканчиваю, конечно. И вот поэтому у нас же нечего продавать. Мы можем сегодня только продать… Осталось что продать? Нашу землю, за которую вот эти сволочи сегодня дерутся, и это их последний козырь, которым они заработают деньги. Земля! Вот то… та земля, за которую одни сегодня ложатся и погибают, вторые в Верховной Раде: эти упыри – они готовят проекты под продажу. А потому, что в этой стране больше ничего не осталось. Заводов нет, они их приватизировали, сельское хозяйство уничтожено, потому что… агрохолдингами. И всё. Мы с вами выпихнуты вот этим безвизом или экономической ситуацией, у нас же интеллигенция уехала вся, у нас же трудового народа больше в стране нет. Старики, в принципе, и женщины. Работать негде, страну уничтожили. Вы поняли? И вот ещё раз вам говорю: вы знаете как? Нам действительно нужно будет выстраивать взаимоотношения с Россией и это делать заново, с самого начала, пошагово, но только тогда, когда мы уничтожим корень зла, уничтожающий наше государство изнутри. А это та власть, которая думает не об украинском народе, не о государстве, а о своих оффшорных счетах, которые у них находятся на Кипрах, на Панамах. И мы с вами… мы с вами – к сожалению, сейчас это инструмент, которым они увеличивают свои статки. Поэтому наша задача… Мы – народ, мы – джерело власти. Это наша страна, это наша земля и наше будущее. Мы должны сделать правильный выбор, и от этого выбора зависит будущее нашего государства.

22:22:05

Василь Голованов

Дякую. Дякую, Ілля.

 

Ківа

Борьба добра со злом.

 

Василь Голованов

Дякую, Ілля. Да. Ми зараз почуємо Олега і Дмитра, але перед цим… У центрі Києва, у центрі столиці, на Подолі зараз знаходиться мій колега Богдан Амінов, спілкується він з киянами. Богдане, радий тебе бачити, ти вже в ефірі. Отож, будь ласка, що турбує киян, почуємо прямо зараз.

 

Амінов

Доброго вечора, Василь. Вітаю також тих, хто перебуває в студії, і всіх, хто нас дивиться. Дякую вам. Справді, ми на Подолі, на Контрактовій. Користуючись ефіром, зазначу, що традиційно щосереди під час ефіру «Українського формату» сюди приходять небайдужі кияни, які висловлюються на важливі для країни теми, для кожного з нас. Скажу, що уважно стежили ми за тим, як розвивається дискусія в ефірі «Українського формату», і нам, киянам, також є що сказати. Особливо актуальною ця тема також є напередодні виборів, адже вони також не останню роль зіграють у тому, що відбуватиметься далі. Отож, не будемо затримувати час і перейдемо до слів гостей. Доброго вечора, дякую, що приєдналися, дякую, що зачекали нас і такої пізньої години сюди приїхали. Олександре, скажіть, будь ласка, вашу думку з приводу того, що відбувається. Чи зможе влада все ж таки розірвати всі стосунки з Росією? Чи потрібно це, на вашу думку?

 

Олександр

Добрый вечер. Ну, прежде всего, конечно, она может это сделать, потому что у неё есть достаточно полномочий. А вопрос заключается в том, что… а нужно ли? Ведь власть должна всё-таки отталкиваться от интересов людей, обыкновенных граждан. Сейчас мы видим то, что… нам прежде всего нужно выйти из кризиса, нам нужен мир. Для того, чтобы у нас был мир, нам в любом случае нужно выстраивать взаимоотношения с нашим соседом. Мы видим то, что мир начинается там, где заканчивается война, а война заканчивается там, где идёт торговля. Соответственно, нам нужно выстроить прагматические взаимоотношения с нашим соседом, начать зарабатывать, чтобы это было выгодно прежде всего нам. Почему? Объясню очень просто. Вы посмотрите на то, какое большое количество сегодня граждан уезжает из нашей страны на заработки в Европу, на заработки в том числе в Россию. Мы сейчас порвём, разорвём полностью все взаимоотношения – куда будут… где будут работать люди? Государственные предприятия, которые разрушаются, – достаточен ли там уровень рабочих мест? Не думаю.

 

Амінов

Дякую, Олександре. Зафіксували вашу думку, почули одну з думок. Олександр з Києва розповів про те, як він бачить цю ситуацію. Тим не менше давайте дамо також і іншим киянам слово. Олександре, вітаю вас, ви в ефірі. Дякую, що приєдналися до цієї дискусії. Скажіть, будь ласка: як потрібно вибудовувати стосунки і як влада, на вашу думку, вибудовує стосунки з Росією? Чи можна їх і чи потрібно – головне – їх повністю розривати? Як ви гадаєте, чи хоче цього Україна і чи хоче цього наш північний сусід? Ваша думка.

 

Олександр 2

Доброго вечора. На мою думку, цього робити не потрібно, тому що Україна і Росія протягом тривалого часу мали дуже тісні стосунки і в фінансовій сфері, і в промисловій сфері. На сьогоднішній день Російська Федерація являється одним із потужних інвесторів в нашу українську економіку, і якщо це зробити, то наша українська економіка зазнає дуже великих втрат. На жаль, на превеликий жаль, на сьогоднішній час вона і так переживає дуже складні часи, а якщо зробити розрив стосунків між Росією і Україною, то це призведе ще до більшого удару по нашій економіці. І це безпосередньо позначиться на простих, пересічних українцях.

22:25:42

Амінов

Дуже дякую, почули також вашу думку. Дар’я, скажіть нам, що ви думаєте з цього приводу.

 

Дар’я

Вопрос если заключается в том, нужно ли разрывать отношения, то это тяжёлый вопрос, потому что нужно или нет – это всё, как говорится, зависит не только от нас. Но наша нынешняя власть, к сожалению, на данном этапе рассказывает нам, что политическая и экономическая ситуация с Россией у нас полностью разорвана, что непосредственно никаких связей нет. Но к сожалению, как мы видим по факту, на самом-то деле это не так. Мы видим, что непосредственно… на данном этапе мы видим, что непосредственно железнодорожное вот сообщение – оно действует, кордоны не закрыты, бизнес есть как на Украине русский, так и… украинцы так же работают в России.

 

Амінов

Дуже дякую, почули також вашу думку. Бачимо: є відповідальні громадяни, які хочуть щось розповідати, обговорювати важливі теми, а є ті, яким це нецікаво, – в це не вникнути, адже ми всі живемо в одній країні, маємо толерантно один до одного ставитися, що і ми намагаємося робити. Почули думки киян, які сказали про те, чи потрібно розривати зв’язки і чи зможе – найголовніше – влада це зробити. А також є ще такі питання: чи хоче, власне, інша сторона це робити? Це питання також, я гадаю, обговорять у студії – отож, передаю слово до вас, Василю.

 

 

 

22:27:10

Василь Голованов

Дякую, Богдане... Богдан Амінов з Подолу, з центра Києва, з киянами спілкувався. Ну це прямий ефір – ви все бачили... Олег Осоковський: "Свобода" – будь ласка... Олеже, в продовження нашої теми про розрив стосунків і продовження економічних, дипломатичних стосунків з нашим північним сусідом... Прошу...

 

Осоковський

Насправді... Сьогодні йде величезна маніпуляція. Ми, народні депутати від "Свободи", ще в 14-му році подали проекти рішення про розривання економічної співпраці з Російською Федерацією, і дипломатичної співпраці. І ми тоді – пам’ятаєте? – пропонували введення воєнного стану: коли була анексія Криму, коли почалася війна на Донбасі. То тоді на нас казали: "Не провокуйте ситуації". Але – бачите? – тепер ввели воєнний стан і все є нормально. Чому йде величезна маніпуляція вже 5 років? Тому що влада дуже тісно сплетена з олігархами, які торгують з тою самою Російською Федерацією, які заробляють разом з олігархами... А ми чомусь: український народ – бідніємо і бідніємо. Зараз дуже багато говорять, що зменшилася співпраця з Російською Федерацією. А 24 роки? З 91-го року так була величезна співпраця з Російською Федерацією, не було санкцій, Росія контролювала, там, і політичну ситуацію, і економічну. Ви знаєте, що після 91-го року Україна, за економічним станом, була 7-ма країна в світі. Ми мали 29 тисяч підприємств. І що зробили? Знищили, розікрали, розграбували. Знищили армію, знищили економіку, віддали ядерну зброю. І відповідно, за 23 роки як були українці бідні, так і зараз залишилися бідними. Чому? Тому що завжди керує п’ята колона і олігархічний режим до того часу. Що наступне... Чому зараз багато інвестицій від тої самої Російської Федерації? Тому що Росія втратила політичну підтримку будь-яку в Україні, втрачає духовну підтримку. Тобто церква російська... І їй треба зберегти економічні позиції. Тому і величезні гроші вливаються в економіку держави, скупляють ті: ще пограбовані – активи Януковича, щоб потім маніпулювати. Фінансувати політичні сили, купляти засоби масової інформації – і впливати на свідомості українців. Чого ми дозволити не можемо. Не можемо їм дати. Що стосується наших сусідських відносин... Так сталося, що Україна географічно має північного сусіда Росію і західного – Європу. І... Ми, українці, розумні... Ми можемо розібратися – так? – чого ми хочемо... Чи ми хочемо в Європу і ми хочемо демократії, де нема корупції, де працює судова система, правоохоронна система. Де реальні нормальні пенсії, зарплати. Де є захист прав людини. І... Відповідно, навіть НАТО... Де є колективна безпека. Один одного захищає... Чи ми хочемо до північного сусіда, де ми були 24 роки. Так? Де є зло, де є диктатура, де є корупція, де наш північний сусід анексував Крим, веде війну на Сході України, де загинули вже більше 10-ти тисяч українців. Чого ми хочемо? І ми маємо розібратися. І я думаю, що ми зробимо правильний вибір. Ми хочемо до Європи, ми хочемо в Євросоюз і в НАТО: і мати ту колективну безпеку. І мати гідне достойне життя, і розвивати нашу економіку. 

22:31:04

Василь Голованов

Дякую, Олеже. Є одразу реакція в усіх гостей.

 

Співак

А как можно стучаться туда, где тебя не хотят?

 

Василь Голованов

Нет, стучаться можно. Не факт, що вам відкриють.

 

Співак

Там дверь закрыта лет на 25 вперёд.

 

Василь Голованов

Да, да, друзі. Скажете, я вам обіцяю. Просто пан Васильєв чемно чекає своєї черги. Дмитре, будь ласка.

 

Васильєв

Надо стучаться в двери – тогда мы услышим, там открывается или нет. Так вот: если мы говорим вообще о взаимоотношении с Российской Федерацией, то их надо действительно разделять. Вот есть Российская Федерация, а есть Россия. Государство и народ, общество, о котором только что коллеги говорили. И мы должны понимать, что напало не российское общество на Украину и украинское общество, а напала Российская Федерация: страна, которая должна нести ответственность за то, что происходит в Крыму, за то, что происходит на Донбассе: 13 тысяч человек уже погибло, – за то, что происходит сейчас с нашими военнопленными, и в том числе моряками. Этого мы забывать не должны. Теперь: если мы говорим о выборе Украины сейчас – да? Вот вы говорите, НАТО и ЕС. Вот есть понятие «многовекторность» и есть понятие какое-то, там, прямой векторности. Так вот есть в экономическом отношении глупое понятие одновекторности. Оно должно быть многовекторное. И Российская Федерация – точнее, Россия, потому что там есть экономическое общество, там есть нормальные люди, там есть родственники, о которых мы говорим… Это люди, с которыми надо сотрудничать и на этом зарабатывать деньги для страны. Для того, чтобы она нормально развивалась. То есть Украина развивалась, становилась сильная и могла защищать себя, о чём только что говорил Илья Кива. Потому что на нас напали, и мы это проглотить не должны. Теперь что мы делаем? В нашей векторности… Вот есть представитель Верховного Совета: власть, третья власть – да? То есть законодательная ветка власти, которая сделала очень правильный шаг: они решили поддержать президента и показать стране, куда мы должны идти в политическом, геополитическом плане, что не исключает наших возможностей экономического заработка на России. Причём когда мы говорим об обороте, мы всегда должны понимать, а где баланс. Где интерес: больше денег отдать или больше получить? Если мы говорим о том же газе, сколько мы должны были по контракту Тимошенко с Владимиром Владимировичем заплатить? Мы должны были покупать 42: как минимум 42 миллиарда кубов – правильно?

 

Червоненко

Вы читали контракт? Вы же деловод. Вы читали контракт? Я спрашиваю.

 

Васильєв

Сейчас сколько мы купили: в этом году? И не у России. Мы купили в Украину 10 миллиардов кубов – немножко больше чем 10 миллиардов кубов. И мы начали больше вырабатывать газа здесь. Что правильная экономическая позиция. То есть украинская: на самом деле украинская – власть – она вот то, что сейчас звучало: два термина: объективная реальность и медицинский факт – поступает разумно и мудро. Потому что они не прекращают экономических отношений с Российской Федерацией. Мы продолжаем работать… Так и правильно. А зачем? Она что? Понимаете, надо смотреть не на слова, а на действия. Действия украинской власти абсолютно очевидны и правильны. Она не прекращает отношения с Российской Федерацией в экономическом смысле, но она начинает диверсифицировать. Начинает добывать больше газа в Украине: что правильно, – начинает покупать меньше газа и меньше его разворовывать, то есть борется с коррупцией здесь, – и продолжает развивать нашу экономику. По крайней мере рост экономики в этом году 3.2. Поэтому с точки зрения борьбы за интересы Украины, экономические отношения со здоровым российским экономическим обществом должны продолжаться, и они продолжаются. И украинская власть это делает, мудро и правильно. Если мы говорим о цифре, которая поступила как инвестиция от Российской Федерации, – ну мы же помним, на что эти деньги пришли. Капитализация российских банков: для того, чтобы они здесь не провисли, не ушли. В основном. Правильно, нет? Ну по-моему, да. Ну правильно, Вадим Юрьевич? Соответственно, слушайте, украинская власть…

 

Карасьов

Это не инвестиции – это докапитализация.

22:35:35

Васильєв

Она не разрывает экономические отношения с Российской Федерацией, а тем более украинское общество мудрое, потому что оно понимает, что россияне – такие же люди, как и мы. Они адекватные, нормальные, здоровые люди, но их оккупировала власть России с Владимиром Владимировичем, который вначале нападал на своё российское общество в тех городах: там, где рушились дома, там, где гибли люди в Чечне, – а теперь они гибнут на Донбассе. Понимаете, в чём дело? Поэтому Россия и Украина никогда не разойдутся…

 

Співак

Художественные фильмы смотреть, всё логично.

 

Василь Голованов

Так, про художні фільми зараз поговоримо. Я обіцяв на самому початку, коли всі скажуть, Євген Альфредович, ваша репліка. Я пам’ятаю, ви не погоджувались… Вам репліка, будь ласка. І Денис Рафальський одразу після цього. Будь ласка.

 

Червоненко

Я никого, конечно, не хочу обидеть, но трагедия нашей дискуссии в двух факторах. Первое – что у нас многие… Во-первых, выборы в стране. Во-вторых, многие… Ну, не наёмники, но им надо говорить то, что говорили. Экономика и политика – вещи и женщины… Я прошу прощения: экономика и женщины – это вещи несоизмеримые с политикой. Я вам объясню. Если женщина и экономика хотят, они делают. Потому что оно выгодно. Люди добрые, ну о чём мы спорим, что мы перемешиваем все сентенции? Давайте, если уже откровенно говорить: вот там вот инвесторы шли, Запад… Так Нидерланды – это тоже офшоры, Кипр – это офшоры. Главарь фракции, которая вот только что такую пламенную речь, – олигарх в полном комплекте. Описание от Карла Маркса: Игорь Кривицкий, нормальный парень, построил наше спа… Кривецкий. Ну а что? Ну объективная реальность. Я с ним в нормальных отношениях. Люди добрые, мы когда-то правду будем говорить друг другу? Почему не идти на Запад? Только нас не очень хотят. Все забыли Н-70? Нет, построили в три раза дороже самолёт Ц-400: транспортный – и не сделали. Сколько таких примеров можно? А вот львовяне, вы знаете основную продукцию «Электрона»? Дима.

 

Добродомов

Трамваї.

 

Червоненко

Трамваи? Рассказываю.

 

Добродомов

Інсулін.

 

Осуховський

Ми знаємо, що Львівський автобусний завод купили брати Чуркіни – і порізали на металобрухт. Оце ми знаємо. Так само, як Миколаївський завод.

22:38:14

Червоненко

Так, пожалуйста. Я кого-то перебивал? Вот эти лозунги ваши: ещё выше, ещё это… Рассказываю. «Электрона», который знаменит своими телевизорами: ещё в те времена – самые современные в мире системы наблюдения. Которые Путину пришлось: России – построить два института и два завода, чтоб достичь какого-то уровня. Мы это не кооперировали, не погубили. Вы знаете кольчуги, которые сделали в Донецке и которые последним самолётом вывез патриот, но здесь у него с половины потребовали. Теперь кольчуги знаменитые – лучшие на сегодня радары. Третье поколение: комплексные, наземные, морские, сухопутные – являются чешским влиянием. Если русские бы хотели уничтожить, то поверьте, в банках капитала достаточно гривны. Дестабилизировать – раз, параллельная энергосистема, с одной стороны, спасла нас после двух неудачных испытаний «Вестингауза», приняв перетоки, иначе б у нас пошло разрушение. А третье – я не буду рассказывать про коксующиеся и другие угли. Я знаю, что у нас есть газовый уголь, только все деньги – делается всё, чтобы этого не было. Но самое страшное преступление – вот тут вот, в такой теме, должны были сидеть половина действующей власти на тех местах. А здесь лидеры мнений. Большей подлости перед народом, как играть в деньги… Кстати, броню мы покупаем тоже в России. Чтоб вы поняли. Большей подлости, чем кричать народу одно, а делать другое, нет. А теперь я отвечу на феномен Израиля. Это не Израиль – это евреи диаспоры, которые видят, что в Израиле не воруют. Которые понимают, что пока есть Израиль, мы будем жить и не будет Бабьего Яра и Освенцима. Но… И они лоббируют. Они лоббируют не «Роттердам плюс», они лоббируют – ничего. Они лоббируют память и духу. И первыми – первыми – в бой идут дети действующей элиты. Родной брат Натаньяху погиб в Уганде, сохранив весь свой спецназ. Подполковник Аарон Натаньяху. А у нас два «Бентли» и два «Бентли» котику, как у Пашинского. Я не против «Бентли» – я против… Покажи завод, который ты построил.

22:40:55

Василь Голованов

Дякую, дякую. Одне речення, Дмитре.

 

Співак

Если бы израильские генералы воровали у своего народа столько, сколько украинские, их бы расстреляли раз восемь.

 

Василь Голованов

Дякую, Дмитре. Пане Рафальський, прошу, Денисе. Бачу вашу реакцію, журналіст «Страна. ЮЕй» з нами сьогодні, прошу. Зараз включать світло, прошу швидше, дякую.

 

Рафальський

Да, у меня есть реплика на реплику и вопрос. Я бы хотел спросить вот у оратора, который сказал, что мудрое руководство страны не разрывает связи… Как вы в этой связи оцениваете заявление министра инфраструктуры о том, что будет разорвано железнодорожное сообщение и о том, что…

 

Василь Голованов

І ведмеді будуть ходити.

 

Рафальський

В таком случае, да.

 

Васильєв

Оцениваю очень плохо. Неправильное заявление министра, не мудрое. Но опять же, надо смотреть, как вы говорите, не на слова, а на дела. По делу: прервали железнодорожное сообщение? Не прервали. Уменьшили.

 

Рафальський

Вот поэтому и не прервали: что была такая реакция. Не позволили.

 

Васильєв

Я ж говорю: неправильные и не мудрые слова. Так министр говорить не должен.

 

Василь Голованов

Дякую, Дмитре. Прошу, Денис.

 

Рафальський

Да, в принципе, уже звучала эта мысль. На самом деле действительно, несмотря на всю риторику, наша власть не собирается разрывать отношения с Россией, потому что… экономические отношения с Россией. Ну, политические тоже существуют на самом деле, просто они подспудные. Не публичные, да. На самом деле потому что в таком случае… она же понимает, что нужно чем-то кормить людей, а кормить будет нечем. То есть люди должны зарабатывать, а зарабатывать будет негде. И поэтому будут держаться до последнего, и несмотря на всю воинственную риторику, на камуфляж на министрах, всё равно определённые экономические связи будут оставаться, и от этого… об этом будут молчать. Спасибо.

 

Василь Голованов

Дякую, Денисе, дякую. Да, Вадим Юрійович і Дмитро, і Олеся. Прошу, Вадим Юрійович.

22:42:52

Карасьов

Смотрите: вот по поводу Израиля, Украины… Это же не случайно: вот эти сравнения. Дело не только, там, в еврейской общине, просто Западу для контроля над арабской нефтью после второй мировой войны, и прежде всего США, необходим был форпост. Поэтому в 48-м году в ООН и США, и Советский Союз проголосовали за независимость Израиля: потому что Сталин думал, что там же были социалисты, левые: Голда Мейр и так далее, – думал там построить социализм. И вот… нет, там было… В Уганде давали место Израилю, в Крыму давали место и вот в Палестине давали место. В Палестине. Именно из-за нефти. И Израиль воспользовался этим. Так бы они независимость не получили, международно признанную. И проблема в чём? Израиль считается форпостом Запада: западного мира – в этом арабском мире. Так вот это геополитический смысл этого государства. Так вот что касается Украины. Проблема вот в чём. Какой геополитический смысл Украины вот после всей истории с 14-м годом? Потому что кое-кто и у нас внутри, и извне хотел бы видеть Украину форпостом борьбы с так называемым русским миром, или с Россией и так далее. В целом. Это одна сторона. Тогда действительно будет разрыв связей, но знаете, когда мы, допустим, разорвём связи с Россией и переориентируемся полностью на Европу: на Евросоюз, – там наша индустрия не нужна будет: ни космос, ни самолёты и так далее. Машиностроения не будет, потому что – я скажу почему. Для того машиностроения в банках Европы 2 процента кредит. У нас всегда был большой кредит, но за счёт кооперации с Россией: с российскими предприятиями, взаимозачёты и так далее, – мы могли инвестировать в машиностроение, продавать, получать деньги и самофинансироваться, потому что у нас банковская система – кредит такой высокий, что вы никогда не получите кредит на машиностроение, где окупаемость – годы. Это же не год: купил, продал – и всё. Вот тогда у нас не будет индустрии, и тогда мы будем, ну, скажем так, аграрной страной, но скажу, в чём вопрос. Аграрной страной в нынешних территориальных границах Украина не может быть. Восток Украины тогда станет лёгкой добычей России той же. Понимаете, в чём дело? Лёгкой добычей станет. Потому что люди скажут: «Мы ж хотим работы. Дайте нам работу. И тогда в Россию или поедем, или придите сюда, дайте нам работу». Поэтому вот в этом смысл. Второй момент – мост или форпост. Есть ещё один вариант: вот я называю это «государство интерфейсного типа». То есть мы и на Запад смотрим, и на Восток смотрим. Турция – ну смотрите: член НАТО. Так? Но в Европейский Союз не взяли. И они сейчас уже не хотят, потому что страна мусульманская и европейская, азиатская и европейская, потому что, ну, Стамбул – это ж Европа, так сказать, географически. И она смотрит на Запад, но в то же время смотрит куда? На Ближний Восток. И более того: сегодня миссию свою смотрит, так сказать: быть ключевым игроком на Ближнем Востоке. И на Среднем Востоке. Вот поэтому давайте вот с точки зрения геополитики посмотрим. Нам одна вот эта векторность только на Европу – она несёт очень большие риски для территориальной целостности, для экономики и так далее. Мне кажется, всё-таки наш путь – это государство интерфейсного типа. Если кто-то хочет, ну, поспорить или уточнить, смотрите на Турцию современную.

 

Василь Голованов

Дякую, Вадим Юрійович. Дмитро Добродомов і Олеся. Прошу.

22:46:18

Добродомов

Я би хотів трошки інший аспект узяти. Давайте подивимося взагалі конкретно, а кому це вигідно: що відбувається загалом. Ну, от хто остаточний – так? – набувач цього. Ми ж розуміємо, що тих 5-6 олігархів, котрі, по суті, керують нашою країною в останні 20 років, впливають повністю на політичні процеси, на економіку, – вони взагалі по своїй суті космополіти. Вони не є українськими патріотами. Давайте от подивимося на них на кожного уважно – так? Де їхні маєтки знаходяться, де їхні діти вчаться і є… Для них Україна – це ресурсна країна, і це є найбільша проблема. От сьогодні казали: «Збільшується видобуток газу». Парадокс. Збільшується видобуток українського газу – і збільшуються тарифи на газ. Я так правильно розумію, що це проблема пропорційна буде? Чим більше ми будемо добувати власного газу, тим будуть більше рости тарифи, хоча має бути все діаметрально протилежно. Насправді в цій складній ситуації. Ми говоримо про підтримку малого, середнього бізнесу, про те, щоби люди не виїжджали ні в Євросоюз, ні в Росію працювати – ми піднімаємо ставку облікову в Нацбанку – і кредити брати просто неможливо. До 33-х відсотків дійшло – я не знаю божевільного сьогодні підприємця, котрий може під такий відсоток узагалі взяти кредит на власну справу. Обіцялася дерегуляція, обіцялося про те, що малому і середньому бізнесу… те, що будуть починати, будуть податкові канікули створені. Я вам говорю зараз обіцянки 14-го року: спершу кандидата в президенти, котрий став президентом, а потім коаліції найбільших фракцій, котрі все це продублювали. І в мене питання дуже просте зараз… ні, немає. Покажіть мені, будь ласка… Ви знаєте, 143 акти – ви розкажіть підприємцю, котрий зараз працює і хоче зробити собі маленьку пекарню на 8 людей: от до мене звернулися зараз з Тернопільської області, а їм кажуть: «Вам за нестандартне підключення до електроенергії треба заплатити 120 тисяч гривень». Саме таке придумали зараз зробити. Я вам просто пояснюю ситуацію, яка є в реальному секторі економіки. Ми прийняли стільки законопроектів… Я – повірте мені – оцінюю їх: дуже багато їх – як чудові, як інструменти боротьби з корупцією, реальних реформ, реальних показів результатів. Вони не виконуються просто, в нас узагалі тотально не виконуються закони. Я завершую просто свою думку. Давайте ми повернемося до того, що ми маємо працювати в інтересах 99-ти відсотків населення, яке складаємо ми, а не 1-го відсотка, який складають кілька олігархів і обслуговуючий їх політично-чиновницький апарат. Так було 27 років, і це треба ламати зараз. І люди, котрі 27 років при владі, змінюючись: опозиція, влада, влада, опозиція – в цій системі – їх це все влаштовує. І вони далі так само будуть поводитись, і це нас зажене остаточно в той кут, з якого ми вже просто не виберемося. Оце є результат.

 

Василь Голованов

Дякую, Дмитре. Олеся Яхно, прошу.

21:49:23

Яхно

Я дуже коротко, все-таки ближче до теми, тому що тут, у студії, звучить, що нібито Україна ні з того, ні з сього вирішила перервати стосунки з Росією, скоротився наш товарообіг, що ми взяли самі пішли просто з ринків СНД, і це виключно результат наших особистих, власних дій, а не Російської Федерації. Тому я хочу нагадати, що – чому зона вільної торгівлі з СНД, яка діяла формально дуже довго, але ми всі пам’ятаємо, що були торгові війни на пострадянському просторі… Ми згадаємо те, про я говорила: чому не вийшло… цей варіант: коли Україна є транзитною державою? Коли ми є мостом і коли ми об’єднуємо Європу і Росію, і коли Україна – обговорювалася ідея там теж газотранспортного консорціуму трьохстороннього. Хто не захотів цього консорціуму? Не захотіла Росія, тому що це монопольне, Росія хотіла монопольного права в цьому консорціумі. Чому Росія стала блокувати зону вільної торгівлі з Європейським Союзом? А про це говорив той же Азаров. Що було б поганого, якби були дві зони вільної торгівлі: і з Європейським Союзом, і з СНД? І це б стимулювало саму Російську Федерацію до змін всередині Росії. Тому коли кажуть, що ми просто добровільно пішли, чомусь тут не звучить, що Росія перекрила авіатранзит для українських товарів у країни СНД. До речі, про туркменський газ давно було відомо, що Росія його викупила і не стоїть питання, що ми можемо… да. Це було дуже давно.

 

Добродомов

Вони ж не зараз його викупили. Вони ж не кожен рік його викупають.

 

Яхно

Тому коли говорять, що це нібито сама Україна взяла і вирішила піти, – це неправда. Це наслідок того, що ми змушені були це зробити. А товарообіг наш, до речі, найбільшими темпами зростає: це офіційні дані Держстату Нацбанку – з Туреччиною і Індією. І в цьому сенсі у нас є диверсифікація.

 

Василь Голованов

Дякую, дякую. Я зараз додам трохи інформації – і скажете, да. Ми говорили про пасажиропотік до Росії: у 2018-му він упав на 15 відсотків. За словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, українці частіше їздили до ЄС. До Європи запустили 20 поїздів, а от між Україною і Росією курсує 13 пасажирських поїздів: 3 з них… 8 українських, ще 5 їдуть транзитом через Україну в Молдову та Азербайджан. У серпні міністр заявив, що Україна розглядає можливість закриття залізничного сполучення з Росією: пасажирського. Зітканими з протиріч залишаються і українсько-російські культурні взаємини: заборонивши в Україні прокат деяких російських кінокартин, уряд намагається розвивати вітчизняний кінематограф. Два роки поспіль на нього виділяються з бюджету по мільярду гривень, проте з кількох десятків фільмів, знятих на державні гроші, у плюс вийшли одиниці. Серед них «Я, ти, він, вона» та «Скажене весілля». Бюджет останнього склав 11 мільйонів, держава фінансувала частково. Касові збори – 55 мільйонів гривень. Більшість субсидійованих картин не окупилися.

22:52:25

Іллєнко (запис)

З інтервалом у кілька місяців б’ються рекорди по максимальному бокс-офісу, там, того чи іншого українського фільму. «Я, ти, він, вона», перед цим «Скажене весілля», перед цим «Викрадена принцеса», перед цим «Кіборги», перед цим Дзідзьо «Контрабас», «Сторожева застава»… Коли я прийшов сюди працювати: в «Держкіно», – у 14-му році був один успішний фільм: дуже успішний – «Поводир», поруч фактично нічого не засвітилося, і в 15-му році для нас у принципі вихід у прокат українського фільму був подією. І якщо він ще збирав якийсь серйозний бокс-офіс, то це було вже приблизно порівняно з польотом у космос.

 

Василь Голованов

Прямо зараз з нами на зв’язку музичний продюсер Володимир Бебешко. Пане Володимире, дякую, що долучилися до нашого ефіру, дякую, що зачекали. Ваш коментар щодо стосунків… багато дискусій з приводу виступів наших співаків, зірок наших у Російській Федерації, і так само турів гастрольних в Україні. Що думаєте з цього приводу ви? Прошу, Володимире.

 

Бебешко

Ну дивіться: наша вся братія в шоу-бізнесі – вона розгублена. Тому що, з однієї сторони, є військові дії, іде війна, а з другої сторони, всі знають, що є офіційно торгівля з Росією, і було розказано, скільки продано товарів на яку суму. Тому всі задають питання: «Чекайте, заробітчани працюють, їздять, бізнесмени торгують, заробляють, а нам не позволяють цього робити, тому що так хочеться комусь». Ми працюємо в сфері шоу-бізнесу, все-таки то бізнес, і ми законослухняні. Нехай вийде закон, який забороняє їздити в Росію, давати концерти, а також і торгувати. Хай нам покажуть приклад, і ми будемо законослухняні, і так само не будемо нічого того робити. Всі – так всі. А так, получається, несправедливо: ми більше нічого не вміємо робити, як творити, бо ми є митці. Розумієте, да?

 

Василь Голованов

Да. Пане Володимире, у Вадима Карасьова до вас запитання. Вадим Юрійович, давайте, прошу.

22:54:49

Карасьов

Володя, добрий вечір. Ну, Володимир Бебешко – наш авторитетний продюсер, добрий наш друг, товариш і людина, розумна не тільки в шоу-бізнесі, але й політиці – так? Володя, але можливо все ж таки, що наші співаки: там, наприклад, «Казка» або Іван Дорн, або Лобода – це може бути нашою м’якою політичною силою. Тому що вони носії української культури – так? І українську музику в Росії, ми знаємо, поважають. Вона ротується на радіостанціях ФМ, там і концерти йдуть… До речі, недавня історія – що одна з фіналісток «Євробачення» буде в Росії давати два концерти… Я вже не пам’ятаю: там, з нових хтось – я вже не слідкую… Можливо, навпаки, нам потрібно не забороняти, а за допомогою культури, музики нашої – так? Впливати на російське суспільство, щоб воно було більш… Ну, доброзичливе до України. Тому що воюють не суспільства – воюють режими. І таким чином ми можемо сприяти тому, що цей режим у Росії – він менше буде легітимний там, усередині. І в кінцевому рахунку ми виграємо.

 

Бебешко

На мій погляд, зараз це недоречно, тому що є моральний аспект. У той час, як ідуть бойові дії й гинуть люди, недоречно їхати до Росії й давати концерти. Я би особисто цього не робив. Я взагалі закликаю весь український шоу-бізнес орієнтуватися на Європу, і опановувати більш інші території. Чому тільки Росія? Якщо ви дійсно митці й ви зірки шоу-бізнесу, їжджайте в Європу і там здобувайте якісь свої переваги.

 

Василь Голованов

Зрозуміло, пане Володимире. Дякую, дякую, що долучилися до нашого ефіру. Продюсер і композитор Володимир Бебешко був з нами на зв’язку. Я обіцяв: Ілля, Євген Альфредович, потім ви, і Дмитре, прошу. І Олеже, теж.

 

 

 

22:56:43

Ківа

В последнее время по нашей стране прокатились ряд съездов различных политических партий, которые представляли свою программу. Как на президентских, так уже, наверное... Это – знаете – путь и к парламентским выборам. Вот. И рассказывали о достижениях... Были и провластные партии... И вот вы знаете, что, допустим, сегодня... Ну, я говорю о себе сейчас, как гражданин Украины... Что меня раздражает, наверное?.. Что мне непонятно?.. Вы понимаете, наверное, высшим достижением сегодняшней власти и то, о чём они говорили на своих съездах, помпезных форумах, которые стоят сотни тысяч долларов... Вот... Это достижения те, которые мы с вами не можем пощупать: говорят о двух вещах: вот то, что я для себя выделил: это о томосе – да?.. Вот такая есть история: томос... В общем, я думаю, что из всех здесь присутствующих в зале никто вообще не понимает, к чему его приложить: томос. Он нас не спасает от болезни – да? – ну, так в действительности, он не кормит наших детей, он не решает экономические вопросы. Вы знаете как?.. Вот результатом вот этих всех форумов... Вот просто послушайте... В Житомирской области человек, который болел онкологическими заболеваниями, взял кредит, потому что ему нужно было оплачивать свои операции. И эти кредиты его втянули в долговую яму. Это я говорю сейчас о реальном случае, который произошёл буквально вчера. Вот история этого человека – она длилась полгода. Его сыновья – они живут в России. Мать и жена умерла. И он остался один с этой проблемой. Вот вдумайтесь в это... Вот я сейчас говорю очень серьёзные вещи. Это персональные вещи. Вот это и есть наша действительность. Не томосы, которые мы трогать не можем, или же какие-то, там, эфемерные истории, а реалии жизни: человек, больной онкологией, набрался кредитов, не смог рассчитаться. К нему приехали коллекторы, которые сегодня... Вот они же порождение сегодняшней власти. Вот что он сделал? Он сжёг дом и на пороге своего дома застрелился. Вы понимаете? Это безысходность сегодняшняя, в которую нас загнали. Вот скажите: спас его томос? Спасли его вот эти все высокие обещания новой жизни? В 24-м году мы вступим в Евросоюз... Послушайте: они же страну уничтожат – понимаете?.. Вот результат всего их правления. Вот я сейчас говорю искренне. Вот напали из-за них, война из-за них. И ещё раз говорю: нас уничтожают как нацию. Нас уничтожают как народ. У нас есть возможности, у нас в действительности есть последний шанс... И этот шанс – он в действительности дал нам право выбирать. Только помните: от вашего выбора – и я сейчас обращаюсь к каждому – от вашего выбора зависит, будем ли мы сжигать дома, стреляться, будут нас уничтожать и будет ли завтра наша Украина. Вот ещё раз говорю: думайте. Потому что я искренне хочу достучаться в сознание каждого. Я надеюсь на то, что сыграет самосохранение у нас.

 

Василь Голованов

Дякую... Дякую... Ілля... Дякую... Іллю Ківу почули... Євген Федорович, прошу... Лаконічно, будь ласка... В нас час обмежений.

23:00:42

Червоненко

Я скажу то, что начинал, когда...

 

Василь Голованов

Прошу...

 

Червоненко

...дал слово... Ты не дал... Вы не дали... Чтоб тебя уважали и к тебе относились и не прерывали... Олеся, это я с большим уважением говорю... Я участвовал во всех переговорах, в молодости... Надо: это и в бизнесе, и в международной экономике, – надо не обманывать – раз! – и не быть крысой – два! То есть по дороге не тырить. Могу засвидетельствовать, что в 2005-м году Украине давались условия фантастические, их пересмотрели близкие к моему другу-кумиру: президенту Лёне – брат, сват, президент. И всё поломалось! Это плохая новость. Я хочу смотреть вперёд! Я не хочу смотреть назад! Смотрите: моё счастье... Я выбирал всегда не по преданности и не по политическим взглядам, а профессионалов. Только что один из лучших начальников железных дорог Украины: при Кирпе и при мне: Лёша Кривопишин – прислал мне... Просто... Я не люблю присваивать чужое. В 2018-м году поездами "Укрзализныци", которые не добил Омелян и этот адвокат, там, с бородой... За миллион гривен в месяц... Кравцов или... 42 миллиона человек перевезено. Из них в Россию – 12 миллионов. Да, это на 15 процентов меньше, потому что Омелян и Кравцов сократили количество составов и вагонов. А в Европу, о которых мы говорим, всего 600 тысяч. И последнее... Люди добрые, у нас, по всем подсчётам, если нам улыбнётся разум и удача, если всё-таки мы вернём "шёлковый путь", помирившись с Россией, и потому что в Белоруссии, как говорится, непрохождение по объёму... Это 30 процентов ВВП. То есть при мне было по 5.5 миллиардов как с трубопровода. А может быть до 30-ти. А теперь спросим у людей: вам ваши томосы, куда мы идём, где нас не берут... Олеся, если я на всю страну скажу: "Олеся, я хочу к тебе сегодня", – то ты вначале подпишешь со мной условия...

 

Яхно

Так при чём тут томос? Нет, ну можно, я всё-таки отреагирую...

 

Червоненко

Ну давайте говорить правду...

 

Яхно

Да... Да...

 

Василь Голованов

Дякую... Олеся, якщо можна... Останні хвилини... Ми зараз будемо завершувати...

 

Яхно

До чого тут томос? Анексія Криму відбулась, коли Україна не йшла в НАТО...

 

Червоненко

Так при чём тут?.. Нельзя...

 

Яхно

В нас був позаблоковий стан, ми не сварилися з Росією... 

 

Червоненко

И что дальше? Ты можешь освободить?

 

Василь Голованов

Время... Время... Час...

 

Яхно

Як Ківа сказав... Що ми і не сварилися. А на нас напала Росія. От пояснив поряд... 

 

Червоненко

Ми сварилися і на Тузлі, але розуму вистачило. 

 

Василь Голованов

Речення... Будь ласка, час...

 

Яхно

Війну ми не починали. Тому до чого тут томос?..

 

Василь Голованов

У нас як завжди: наприкінці усі хочуть сказати, а до цього... Репліка... Добродомов...

 

Добродомов

Ми не можемо всі проблеми в Україні і взагалі наше майбутнє зводити лише до споживчих можливостей. Пригадуєте, як в фільмі казав один герой: "Так в тюрмі зараз добре: макарони!" То, друзі, ми не можемо тільки зводити все до споживчих речей. Ми маємо думати про наші національні інтереси, глобальні в тому числі...

 

Червоненко

Конечно!

 

Добродомов

І наше майбутнє... І не зводити їх тільки до холодильника...

 

Василь Голованов

Дякую, Дмитре... Олег Осуховський...

 

Червоненко

Можно мне одно слово? Чтоб люди услышали... Львовские трамваи... Да! Гениальный "Электрон"... Которые дают огромные налоги... Проиграли в Киеве и в других городах тендер польским. А польские состоят на 75 процентов из русской электросилы. Так что виноват, если не мы?.. 

 

Василь Голованов

Дякую...

 

Добродомов

Це правда! Абсолютно...

 

Василь Голованов

Олег Осуховський...

 

Добродомов

На 2 миллиарда причём... 

23:04:35

Осуховський

Я не погоджуюся, що в нас є тільки 25 відсотків світового чорнозему: в Україні. В нас є заводи, пароходи, нафта, газ, корисні копалини! Просто красти менше потрібно! І знищити цей олігархічний режим. І щоб було мінімум 60 відсотків середнього класу в Україні. І ми за багатого українця, але без олігарха і монополіста.

 

Василь Голованов

Дякую, Олеже... Дмитро Співак... Час...

 

Співак

Я так понимаю, что у нас заканчивается эфир... Я думал: что можно сказать в самом заключении?.. Вы знаете, я вспомнил слова великого украинца Михаила Грушевского... Который говорил тогда... А его слова как будто бы калькой вот для нашего времени, сегодняшнего. Он говорил, что основная трагедия Украины в том, что ею, Украиной, управляют те, кому она не нужна. И вот трагедия нынешней нашей ситуации в том, что нынешняя политическая элита, которая любит себя в Украине, а не Украину в себе, грабит безбожно! Делает всё возможное, чтобы эту страну уничтожить. И конечно, мы должны отдавать себе отчёт в том, что Россия никуда не денется: она была, есть и будет. Она всегда вела такую: достаточно агрессивную – внешнюю политику, с этим надо считаться и это нужно просто знать. Так же, как и Соединённые Штаты Америки в мире всегда себя ведут достаточно агрессивно. Так географически сложилось, что Украина вот там, где мы находимся. И нельзя давать никому сегодня возможностей: ни Вашингтону, ни Брюсселю – использовать себя, использовать свою страну, своё государство, своих людей. Так подло использовать вот в этих геополитических разборках. И потому в заключение... В заключение... Мы обязательно станем сильными: и экономически, и финансово, и в военном смысле, и в политическом – только тогда, когда к власти в управлении государством придут люди, для которых Украина – это не будет площадка для собственного обогащения. Для которых Украина станет государством, для которого цена жизни каждого украинца будет, як кажуть, понад усэ. Я думаю, что после этих выборов мы всё-таки дождёмся всего этого выбора – и мы встанем: вырвемся из этой ситуации и наладим все взаимоотношения на наших: выгодных для Украины – условиях. 

 

Василь Голованов

Дякую... Одна репліка... Вадим Юрійович... Прошу... 

 

Карасьов

Выгода – хорошо, но не надо забывать, что есть национальные интересы. И трагедия в том, что мы до конца: в Украине – не понимаем чётко, в чём наш национальный интерес. Когда у нас будет это общее понимание: консенсусное, твёрдое, фундаментальное, монументальное, – тогда все вопросы с соседями, с Европейским Союзом и внутри Украины – мы найдём эти решения. 

23:07:35

Василь Голованов

Дякую. Чи повинна Україна сказати "остаточне прощавай" Росії?.. 10851 глядач взяли участь у голосуванні. Дякую кожному. І ось який результат. 20 відсотків відповідає "так", 26 відсотків відповідає: "Так, лише на час військових дій на Донбасі та анексії Криму". 54 відсотки відповіли "ні". Дякую нам, дякую гостям нашої студії, в кріслах. Дякую нашій глядацькій аудиторії. 150 глядачів різного віку і різних соціальних груп в нашій студії. Дякую вам, нашим телеглядачам дякую теж. Для вас ефір не завершується. Прямо зараз світові підсумки з Олексієм Кучеренком, а в "Українському форматі" ми зустрінемось в середу о 19-й. До зустрічі. Дякую. 


Подписывайся на NEWSONE в Facebook. Узнавай первым самые важные новости.